Батурин став першим містом в області, де нема церков московського патріархату

у Батурині діють три православні храми і всі вони належать до української Церкви.

Про це повідомляє журналіст Василь Чепурний.

Батурин став першим містом в Чернігівській області, де нема церков московського патріархату. Єпископ Чернігівський і Ніжинський Антоній Фірлей у співслужінні 11 священників Православної церкви України здійснив чин оновлення Воскресенського храму у Батурині, який донедавна належав до МП, але тепер користування ним МП було припинене власником  – Національним заповідником "Гетьманська столиця" і храм перейшов до української церкви.

Також єпископ Антоній відслужив літію за гетьманами Дем'яном, двома Іванами, Пилипом та Кирилом.

"Із заповідника "Гетьманська столиця" уточнюють, що фактично користування храмом МП було припинене у червні минулого року і через рік судів заповідник відстояв своє рішення та звільнив церкву Кирила Розумовського від кормиги московського патріархату", — зазначає Василь Чепурний.

Таким чином у Батурині діють три православні храми і всі вони, як і личить гетьманській столиці, належать до української Церкви!

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.