IN MEMORIAM: помер дисидент Євген Пронюк

Євген Пронюк відійшов у вічність у віці 86 років.

Про це повідомив Олесь Шевченко.

"Рано-вранці 21 серпня 2023 року покинув нас назовсім наш колега, перший голова Всеукраїнського товариства політв'язнів та репресованих, багатолітній в'язень кучинського сумновідомого лагера 36, філософ, член проводу Української Гельсінської Спілки, народний депутат України другого скликання, Герой України Євген Пронюк", - написав Олесь Шевченко.

Похорон Євгена Пронюка відбудеться 23 серпня.

Церковна панахида розпочнеться у Покровській церкві (Поділ, вулиця Покровська) о 10 год. 30 хв.

О 12 годині похоронна процесія вирушить до крематорію на Байковому цвинтарі. Після прощання з покійником учасники похорону будуть запрошені на поминальний обід. Згідно із заповітом небіжчика, його прах знайде вічний спокій поруч із могилою його дружини на Південному цвинтарі.

Народився 26 вересня 1936, с. Хом'яківка на Івано-Франківщині в сім'ї коваля Василя, учасника підпілля ОУН-УПА.

Впродовж 1957–1962 років навчався на філософському факультеті Київського державного університету ім. Т. Шевченка.

З 1962 року працював науковим співробітником Інституту філософії АН УРСР.

1964 року написав для самвидаву статтю "Стан і завдання Українського визвольного руху", пізніше вилучену КДБ при арештах багатьох опозиціонерів у серпні — вересні 1965.

У 1972 році звинувачений у проведенні антирадянської агітації і пропаганди з метою підриву й ослаблення радянської влади, 1973 засуджений Київським обласним судом на 7 років таборів суворого режиму (відбував у Пермській області) і 5 років заслання (заслання відбував у Казахстані) . Повністю відбувши термін, у квітні 1984 року повернувся в Київ.

1988 року бере участь у створенні Української Гельсінкської Спілки, був членом її виконкому. Того ж року, як член ініціативної групи, створював Український "Меморіала" ім. В. Стуса.

1989 року Пронюк ініціював створення, всупереч заборонам КДБ, нинішнього 40-тисячного Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих, установчі збори якого відбулися в Києві на Львівській площі під небом у червні 1989. З тих пір його незмінний голова. Був серед організаторів Народного Руху України.

1990 року обраний депутатом Київської міської ради, був членом її президії, 1992–1993 — головою демблоку міськради, 1992–1994 завідував сектором міськради з гуманітарних питань.

З 1994 року — народний депутат України 2-го скликання від Тисменицького виборчого Івано-Франківської обл. 

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.