Росія стала Михайлівкою. Донецька залізниця змінює назви станцій

Також допоміжний пост "Росія" перейменують на допоміжний пост "8 кілометр".

Про це повідомили у Донецькій залізниці.

Донецька залізниця змінює російські назви станцій та зупиночних пунктів в рамках програми дерусифікації та українізації об'єктів залізничного транспорту. Зокрема, восени 2022 року станцію Росія перейменували на станцію Михайлівка, а влітку 2023 року зупиночний пункт Суворове став Вознесенкою.

Залізниця також визначила перелік залізничних станцій, що з 2014 року знаходяться на тимчасово окупованій території та мають замінити власні назви.

Станції на окупованих територіях, які змінять назви:

  • станція Комунарськ — на станцію Алчевськ;
  • станція Красна Могила — на станцію Вознесенівка;
  • станція Первомайськ — станція Вугільно-промислова;
  • станція Бірюкове — на станцію Кринична слобода;
  • станція Краснодон — на станцію Сорокине;
  • станція Красний Луч — на станцію Хрустальний;
  • станція Стаханов — на станцію Кадіївка;
  • зупинний пункт Урало-Кавказька — на зупинний пункт Щасливий.
 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.