На Хортиці виявили нові знахідки

Через різке падіння рівня води на береговій смузі острова, яке сталося після підриву росіянами Каховської ГЕС, на території національного заповідника "Хортиця" знайшли кілька сотень нових археологічних предметів.

Про це інформує Міністерство культури та інформаційної політики.

Вперше за 70 років на поверхні опинились території, які були під водами Дніпра.Тож співробітники заповідника щодня інспектують Хортицю, проводять рейди на аварійних ділянках, щоб зберегти пам'ятки, які знаходять після зниження води.

"Берегова смуга острова Хортиця багата пам'ятками історії та археології, однак деякі з них знаходяться в аварійному стані та потребують невідкладних рятівних та превентивних робіт", – зазначили у МКІП.

Загалом за цей період вдалося виявити кілька сотень археологічних предметів з металу, кераміки та дерева, а також понад тисячу фрагментів керамічних виробів. Зокрема, серед знахідок – кераміка, починаючи від доби енеоліту (6-5 тис. до н.е.) і закінчуючи ХІХ століттям; знаряддя для полювання з кременю; металеві монети; середньовічні пляшки та скляні бомби.

Фахівці заповідника проводять камеральну обробку кожної знахідки та заносять їх до польового опису, на основі якого згодом складуть археологічний звіт. Також зі знахідками з Хортиці ведуться археологічні дослідження як інвазивного, так і неінвазивного характеру, а також їх оцифрування.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.