Восени вийде книжка про розсекречені історії з архіву розвідки «Спецоперація «Некро»

Дослідник історії спецслужб Олександр Скрипник видась книгу на підставі розсекречених документів із архіву розвідки про досі невідомі епізоди спецоперацій за кордоном проти визначних діячів українського національно-визвольного руху.

Про це сповістив дослідник історії спецслужб, журналіст Олександр Скрипник.

"Друзі, війну проти нас росія веде не тільки на передовій, а й на таємному та інформаційному фронтах. Цю специфічну кухню з арсеналу спецслужб, ще більшовицьких, треба знати, добре в ній розбиратися, розпізнавати і мати змогу протидіяти. Це я постійно прокручував у голові, коли упродовж останніх півтора року займався цими питаннями. Вивчаючи з прикладною метою агентурно-оперативні справи з архіву Служби зовнішньої розвідки України, розумів, що увесь колишній інструментарій ГПУ/НКВД/МГБ/КГБ СРСР кремль застосовує і нині. Використовує старі лекала, схеми, методи… Схеми, які упродовж ста років застосовував, щоб нищити все українське", - зазначив автор книжки.

На підставі розсекречених унікальних документів із архіву розвідки Олександр Скрипник готував матеріали про досі невідомі епізоди спецоперацій за кордоном проти визначних діячів українського національно-визвольного руху.

Зокрема, про першу спробу ліквідувати Андрія Мельника і Степана Бандеру ще у 1944 році в Берліні; про нові обставини убивства Євгена Коновальця; про те, як впроваджували агентів НКВД у близьке оточення гетьмана Павла Скоропадського; про наміри завербувати начальника розвідки УНР Всеволода Змієнка, міністра закордонних справ УНР Олександра Шульгина, голову ОУН(м) Олега Штуля-Ждановича, борця за українську справу Василя Вашиваного та інших діячів і що з цього вийшло; про одну з перших спроб застосування надсекретних спецзасобів – проти військового міністра уряду УНР в екзилі Миколи Капустянського; про те, як КГБ здійснював широкомасштабну спецоперацію під назвою "Некро" проти голови ОУН(б) Ярослава Стецька з метою доведення його до передчасної смерті…

"Некро"… По суті, ця спецоперація проти нас ведеться імперською росією вже давно. Тож назва нової книги невипадкова. У ній зібрано все найвагоміше з того, що писав останнім часом і розміщував на офіційному сайті Служби зовнішньої розвідки України, а також на інформаційних порталах "Історична правда" і "Радіо Свобода" та на шпальтах газети "День", - зазначиав Олександр Скрипник.

Цінність книги у тому, що в ній багато цитат із оперативних довідок, агентурних повідомлень, планів і звітів спецслужб, подаються світлини і зображення окремих документів з архівних справ, зроблено посилання на документи. Це стане в нагоді для використання у власних дослідженнях історикам, науковцям, журналістам, політологам, експертам, студентам, усім, хто цікавиться вітчизняною історією. 

Книгу "Спецоперація "Некро". Розсекречені історії з архіву розвідки" зверстано і оформлено у Видавничому домі "АДЕФ-Україна". Обсяг – 608 стор. Вихід очікується першого вересня. Зробити попереднє замовлення зі знижкою на сайті видавництва можна за посиланням.

 

Крути-1918: вчені проти міфів

Довкола знакових подій з часом нагромаджуються міфи й легенди, які можуть не мати жодного стосунку до історичної дійсності. Бій під Крутами не став винятком. Вже на еміграції популяризація крутянського подвигу нерідко супроводжувалася неточностями і недоладностями, на що звертали увагу навіть окремі учасники визвольної боротьби й діячі української діаспори. Попри незрівнянно більші інформаційні можливості сучасного суспільства, сьогодні мас-медіа часом ретранслюють не лише давно спростовані легенди про бій під Крутами, але й новітні міфи, творці яких інколи доволі безапеляційно просувають своє "бачення" історичних подій.

Крутянці на світлинах

19 березня 1918 року Київ був у зажурі... Ховали крутянців... «Прості деревяні блакитні домовини були поставлені по дві на площадки візників». На Бібіковському бульварі стрікотіла плівкою відеокамера, що фільмувала траурну процесію. Професор Грушевський сказав: «Dulce et decorum est pro patria mori. – Солодко і прекрасно вмерти за отчизну так, як умерли оці сини й брати наші, які полягли головами, боронячи рідний край від ворогів...». У будівлі Центральної Ради робили ремонт – з фронтону знімали двоголового орла, символ російського самодержавства.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.

«Ми продовжуємо боротьбу і маємо всі шанси переломити хід історії та встояти», - історик та офіцер ЗСУ Ігор Макарчук

Історик-археолог та реконструктор, дослідник Українських визвольних змагань початку ХХ ст. Ігор Макарчук у 2022 році поставив на паузу аспірантуру та пішов до війська. Раніше Ігор разом із побратимами з «Пласту» одягав військові однострої часів УНР і відтворював знакові події та битви тієї доби. Нині він носить піксель як офіцер однієї з бригад ЗСУ. І відчуває чимало паралелей між тією та цією війною: «Як сто років тому, так і зараз — боротьба триває і ворог той самий».