Президент Польщі вшанував памʼять воїнів УНР, які разом із поляками боролися проти більшовиків

14 серпня 2023 року Президент Республіки Польща Анджей Дуда і Посол України в РП Василь Зварич поклали вінки на Вольському Православному цвинтарі у Варшаві, вшанувавши пам'ять воїнів Армії Української Народної Республіки, які у 1920 році пліч-о-пліч з воїнами Війська Польського боролися з більшовиками.

Про це повідомляє канцелярія президента.

Напередодні Свята Війська польського (Дня збройних сил Республіки Польща), яке відзначають 15 серпня, Дуда поклав квіти до пам'ятного знака воїнам УНР на православному цвинтарі Польщі й став перед ним на одне коліно.

Свято Війська польського відзначають у день річниці переможної наступальної операції під час Варшавської битви з Радянською Росією в серпні 1920 року. В історії цей вирішальний епізод радянсько-польської війни називають "Диво на Віслі". Тоді спільна перемога зупинила наступ Червоної армії в Європі.

 "Ми дуже цінуємо допомогу Польщі і ніколи її не забудемо та завжди будемо згадувати з великою вдячністю. Як і 103 роки тому, сьогодні на наших плечах лежить спільний обов'язок - захистити Європу від російських загарбників. Разом ми сильніші. Перед нами стоїть важлива місія, про яку мріяли поховані тут солдати, - ми повинні раз і назавжди покласти край російському неоімперіалізму.

І для нас прикладом є польські герої - солдати, які хоробро і жертовно протистояли російському більшовизму і таким чином здійснили "Чудо на Віслі". Ми, українці, також хочемо з вашою допомогою здійснити "Чудо на Дніпрі" і "Чудо на Чорному морі", - наголосив Посол України в Республіці Польща Василь Зварич.

 

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.