Поблизу Чернігова віднайшли стародавній дерев’яний човен

Орієнтовний час створення рибальського човна-долбанку – ХVIII – початок ХХ століття.

Про це пише Центр археології та давньої історії Північного Лівобережжя.

Співробітники Інституту археології НАН України провели обстеження дерев'яного човна, знайденого рибалками неподалік Чернігова та замитого руслом Десни. Орієнтовний час створення рибальського човна-долбанку – ХVIII – початок ХХ століття.

Археологи провели часткове розчищення човна з метою графічної та фотограмметричної фіксації об'єкта для подальшої його ідентифікації. Вони також створили креслення, зняли обміри та створили 3D-модель з ортофотопланом.

"Ми маємо справу з носовою частиною човна-долбанки з нарощеними дощатими бортами, що оголилася зі схилу на 2,7 м. Основа човна - видовбана дубова колода, що розширюється з 16 см до носового (першого) шпангоуту до 1,5 м, яка й служила кілем даного плавзасобу. По обидва боки кільової частини були нашити дошки з листяного дерева (верба, липа), які кріпилися до основи дерев'яними шкантами діаметром до 3 см.

Біля носової частини виявлено 2 залізні цвяхи, що пронизали дошки. Ширина дощок у видимій частині становила 45-50 см, їх товщина - 5 см. Виявлено частину правого шпангоуту та невідому конструктивну частину. На жаль, дно плавзасобу не вдалося простежити, оскільки воно розташоване нижче за рівень річки. Над плавзасобом нависає схил до 5 м, тому подальші роботи було припинено. Після завершення фіксації човен був засипаний річковим піском", – розповіли археологи.

Експерти вважають, що човен належить до рибальських човнів-довбанок, що існували на Десні та Дніпрі від ХVIII до початку ХХ ст. Також окремо було взято проби на С14, що може допомогти з датуванням. Дані плавзасоби мали від 8 до 12 м довжини і до 2 м ширини і могли призначатися для промислового лову риби, кажуть археологи. Ознайомитися з 3D-моделлю чернігівського човна можна за посиланням.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.