Упродовж серпня у Києво-Печерській лаврі відзначатимуть 950 років від закладення Успенського собору

Цьогоріч виповнюється 950 років від часу закладення Успенського собору.

Про це інформує пресслужба Національного заповідника "Києво-Печерська лавра".

"Саме у серпні, ближче до храмового свята Лаври — дня Успіння Божої Матері (15/28 серпня) протягом багатьох століть десятки тисяч прочан йшли до Києво-Печерської обителі, щоб помолитися як в печерах, так і у Великій Печерській церкві — Успенському соборі біля чудотворної храмової ікони "Успіння Божої Матері", - йдеться у повідомленні.

До 950-річчя закладення Успенського собору готується програма урочистих заходів, до якої увійдуть нові виставки, екскурсії, лекторії, видавничі та відео проєкти.

Охочі "стануть свідками" історії будівництва та руйнувань святині, почують історію її відновлення, дізнаються про етапи створення живопису Великого собору, розкриють таємниці численних поховань відомих особистостей під його склепінням.

З програмою заходів до 950 років від часу закладення Успенського собору можна тут.

Успенський собор  — головний соборний храм Успенської Києво-Печерської Лаври. З 2000 до 31 грудня 2022 року використовувався Українською православною церквою Московського патріархату.

Побудований у 1073–1078 роках заходами Феодосія Печерського за ігумена Стефана, коштом князя Святослава II Ярославича.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.