Спецпроект

Нідерланди визнали Голодомор геноцидом українського народу

Палата представників, нижня палата парламенту Нідерландів, визнала Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу.

Про це у своєму Twitter повідомив президент Володимир Зеленський.

"Вітаю визнання Палатою представників Нідерландів Голодомору геноцидом. Називати речі своїми іменами – це ключова передумова справедливості та недопущення повторення таких страшних злочинів", — написав він.

28 червня стало відомо, що Хорватія визнала Голодомор геноцидом українського народу.

Нагадаємо, після початку повномасштабного вторгнення Росії торік визнали Голодомор геноцидом українського народу парламенти Бразилії, Ірландії, Молдови, Німеччини та Чехії, а вже цього року — парламенти Бельгії, Франції, Ісландії, Великої Британії, Словенії,  Словаччини та Хорватії. 

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.