IN MEMORIAM:Від російських ракет загинула письменниця Вікторія Амеліна

1 липня через важке поранення, отримане внаслідок обстрілу російськими окупантами Краматорська, померла українська письменниця та волонтерка Вікторія Амеліна.

Про це повідомили в українському ПЕН.

27 червня у момент удару по Краматорську Вікторія Амеліна була в ресторані Ria Lounge в центрі міста разом із делегацією колумбійських журналістів та письменників.

"З величезним болем повідомляємо, що 1 липня в лікарні Мечникова у Дніпрі перестало битися серце письменниці Вікторії Амеліної. Її життя обірвалося через поранення, несумісне з життям, спричинене ракетним ударом російських окупантів по ресторану в Краматорську 27 червня 2023 року. Ми повідомляємо цю новину нині, коли про неї дізналися всі рідні Вікторії та з їхньої згоди", — ідеться у повідомленні.

Вікторія Амеліна із літа 2022-го вона приєдналася до правозахисної організації Truth Hounds, вона працювала як документаторка воєнних злочинів на деокупованих територіях на сході, півдні та півночі України, зокрема у Капитолівці на Ізюмщині, де знайшла щоденник убитого росіянами письменника Володимира Вакуленка.

Як зазначили в ПЕН, водночас Вікторія розпочала роботу над своєю першою нон-фікшн книжкою англійською мовою War and Justice Diary: Looking at Women Looking at War, який незабаром має вийти друком за кордоном.

Вікторія Амеліна народилася 1 січня 1986 року у Львові. У шкільні роки переїхала з батьком до Канади, однак невдовзі вирішила повернутися в Україну. 2007 року отримала ступінь магістра комп'ютерних технологій у НУ "Львівська політехніка" з відзнакою. 

Вікторія Амеліна була авторкою прози та поезії, зокрема романів "Синдром листопаду, або Homo Compatiens" (видавництво Discursus, 2014 р.), "Дім для Дома" (Видавництво Старого Лева, 2017 р.). Писала книжки для дітей: "Хтось, Або Водяне Серце" (Видавництво Старого Лева, 2016 р.), "Е-е-есторії екскаватора Еки" (Видавництво Старого Лева, 2021 р.).

 

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.