З'явився указ про лауреатів Шевченківської премії і новий склад комітету

Президент Володимир Зеленський своїм указом оголосив лауреатів Національної премії України імені Тараса Шевченка за 2023 рік і затвердив новий склад Шевченківського комітету.

Національну премію України імені Тараса Шевченка 2023 року присуджено:

Калитко Катерині Олександрівні, поетесі – за книгу поезій Орден мовчальниць;

Компаніченку Тарасу Вікторовичу, Бережнюку Максиму Павловичу, Данилейку Северину Володимировичу, Криську Ярославу Андрійовичу, Охрімчуку Сергію Михайловичу, виконавцям гурту Хорея Козацька – за авдіоальбом Пісні Української революції;

Назаренку Михайлу Йосиповичу, літературознавцеві - за книгу Крім Кобзаря. Антологія української літератури. 1792 - 1883" у двох частинах;

Портнікову Віталію Едуардовичу, журналістові - за публіцистичні статті та виступи останніх років;

Цілик Ірині Андріївні, режисерці - за документальний фільм Земля блакитна, ніби апельсин.

До слова, аудіоальбом був створений гуртом "Хорея Козацька" та його лідером Тарасом Компаніченком з ініціативи й у співпраці з Український інститут національної пам'яті. 

"Коли згадують результати роботи нашої команди в Український інститут національної пам'яті здебільшого говорять про декомунізацію. Але насправді ми не лише успішно усували совкове, але й творили чи підтримували якісний український культурний продукт. Євгенія Подобна отримала Шевченківську премію за наш спільний проєкт "Дівчата зрізають коси". Серед цьогорічних лауреатів ще один підтриманий нашою командою "Пісні української революції". Вітаю і дякую усім авторам, особливо Тарас Компаніченко", -зазначив історик, народний депутат України Володимир В'ятрович.

Повідомляється, що в 2023 році розмір Шевченківської премії складає 429 тисяч гривень.

Також Глава держави затвердив новий персональний склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, з ним можна ознайомитися в указі Президента України

Нагадаємо, у 2023 році вперше в історії Шевченківської премії 9 березня не були оприлюднені імена лауреатів та не опублікований відповідний указ президента. Наступного дня стало відомо, що список вирішили доповнити новою номінацією - За внесок у перемогу, і оголосити раніше визначених лауреатів та нових 22 травня.

 

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.