"Колапс. Як українці зруйнували Імперію Зла" нагородили премією Івана Франка

У номінації «За кращий твір у телевізійній сфері» премію присуджено режисеру Сергію Лисенку та сценаристу Олександру Зінченку за документальний фільм «Колапс: як українці зруйнували імперію зла».

Про це йдеться на офіційному сайті Держкомтелерадіо.

Присудження Премії відбувається щорічно напередодні дня народження Івана Франка – 27 серпня. Премія у розмірі 10-ти тисяч гривень присуджується у 4-х номінаціях. Цього року на здобуття премії надійшло 23 роботи.

У номінації "За кращий твір у телевізійній сфері" премію присуджено режисеру Сергію Лисенку та сценаристу Олександру Зінченку за документальний фільм "Колапс: як українці зруйнували імперію зла".

Фільм розповідає про те, як проголошення Україною незалежності унеможливлює подальше існування СРСР. Прем'єра відбулася 23.08.2021 в ефірі загальнонаціонального телеканалу Суспільного "Перший". Також фільм транслювався в ефірі загальнонаціонального телеканалу "Суспільне Культура" та в ефірі телеканалів регіонального мовлення Суспільного.

Шляхом відкритого голосування комітет ухвалив рішення присудити премію імені Івана Франка у галузі інформаційної діяльності у номінації "За кращу публікацію у друкованих засобах масової інформації" Володимиру Кузику за збірку публіцистичних творів "Дивниця". Це книга роздумів про українство, про домінанти душі українського народу – моральні, психологічні, культурні. 

У номінації "За кращий твір у радіомовній сфері" лауреатами премії імені Івана Франка стали Олена Гусейнова та Мирослав Лаюк за цикл радіопередач спецпроєкту "Леся Українка: 30 радіоісторій", присвяченого 150-річчю з дня народження визначної поетеси. 

У номінації "За кращу наукову роботу в інформаційній сфері" премію імені Івана Франка присуджено Валерію Королю і Григорію Любовцю за монографію "Контент негативу. Як захистити себе та країну в умовах тотального інформаційного протистояння" (м.Київ, Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2021).

Премію ім. Івана Франка в галузі інформаційної діяльності засновано 2004 року. Премією відзначаються автори нових оригінальних творів, що сприяють утвердженню історичної пам'яті народу, його національної свідомості та самобутності, спрямовані на державотворення і демократизацію українського суспільства.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.