Національному музею історії України передали 512 давньоримських монет, конфіскованих на Чернівецькій митниці

512 монет є автентичними монетами відкарбованими у 1 – 4 ст. за часів Римської імперії.

Про це повідомили  у Національному музеї історії України.

Нещодавно до фондів музею, за рішенням Експертно-фондової ради, було передано цілу колекцію римських монет, які намагалися незаконно вивезти з України. Цю колекцію затримала Чернівецька митниця. Причиною затримання й конфіскації монет стала відсутність супровідних документів. Експертне дослідження вилучених монет провело державне підприємство "Науково-дослідний центр "Охоронна археологічна служба України" Чернівецька філія інституту археології.

Згідно з висновками співробітників центру, 512 монет є автентичними монетами відкарбованими у 1 – 4 ст. за часів Римської імперії. Монети мають задовільне збереження та є гарно підібраною й систематизованою колекцією, яка має "велику історико-культурну та нумізматично-колекційну цінність".

У колекції представлені срібні денарії відкарбовані за часів династій Флавіїв (Веспасіан (69 – 79 рр.н.е.), Антонінів (Нерва (96 – 98), Траян (97 – 117), Адріан (117 – 138 рр.), Антоніна Пія (138 – 161), Марка Аврелія (161 – 180), Коммода (175 – 192) та їх дружин Фаустіни Старшої, Фаустіни Молодшої, Луцилли, Кріспіни), а також Септимія Севера (193 – 211) засновника династії Северів.

Срібний денарій був головною монетою римського часу. Його карбування розпочалось у 268 р. до н.е. ще за часів Римської республіки та тривало й за Римської імперії. Ця монета забезпечувала грошовий обіг не тільки у величезній імперії, але й використовувалась племенами що з нею межували.

Ці срібні монети були не тільки засобом купівлі-продажу, але й металевим засобом масової інформації свого часу, які прославляли імператорів для народу Риму та прийдешніх поколінь, увічнювати їх діяння, воєнні перемоги, чесноти. Крім суто утилітарної функції як платіжного засобу, римські монети можна розглядати і як витвір медальєрного мистецтва. 

Ці монети цікаві не тільки як зразок грошового обігу на території Римської імперії, а також і тим що численні знахідки подібних монет зафіксовані й на території нашої держави. Саме монети від Траяна до Септимія Севера найчастіше зустрічаються у скарбах і поодиноких знахідках зафіксованих на території України. Їх поява на наших землях обумовлена тим, що племена, які тоді мешкали на цій території й за стародавніми римськими авторами-істориками мали назву "венеди", мали активні торговельні відносини з Римською імперією.

Попереду співробітників відділу кропітка праця по атрибуції та опису отриманих монет, взяття їх на держаний облік. Ці монети поповнять колекцію римських монет музею, яка нараховує близько 10 тисяч одиниць, а згодом, ці пам'ятки грошового обігу, будуть використані у музейних виставках і експозиціях.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.