В Ірпені демонтували пам’ятник радянському солдату

В ірпінському мікрорайоні Романівка демонтували пам’ятник радянському солдатові.

Про це інформує пише ITV.

Пам'ятник демонтували тому, що через місце, де він стояв прокладатимуть нову дорогу — з'їзд із новозбудованого мосту. Про це журналістам ITV повідомила начальниця відділу культури, національностей та релігій ІМР Євгенія Антонюк.

За її словами, пам'ятник був дуже пошкоджений під час обстрілів Романівки. Саме біля нього загинула жінка з двома дітьми і волонтер.

"Пам'ятник гіпсовий і зараз у вкрай аварійному стані. Поки що його перемістили на ірпінське кладовище. Адже згідно із архівними даними під меморіалом є солдатська братська могила. Найближчим часом спеціалісти почнуть досліджувати це місце, і якщо вони виявлять рештки, то їх ексгумують і перепоховають у братську могилу на кладовищі", — пояснила Антонюк.

Якщо рештки радянських солдатів не буде знайдено на цьому місці, то найімовірніше пам'ятник передадуть в якийсь із музеїв, — додала начальниця відділу культури.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.