Спецпроект

Зеленський і Дуда вшанували пам'ять жертв Волинської трагедії

Президенти України та Польщі Володимир Зеленський і Анджей Дуда вшанували пам’ять жертв Волинської трагедії у Луцьку.

Про це повідомив глава Української держави у Телеграмі, передає Укрінформ.

"Разом вшановуємо всіх невинних жертв Волині! Памʼять нас єднає! Разом ми сильніші!", - написав Зеленський. 

Зеленський і Дуда 9 липня відвідали Луцьк, де, зокрема, взяли участь у жалобній месі в Кафедральному костелі святих Петра й Павла.

Тема Волинської трагедії є однією із суперечливих в українсько-польських відносинах. Погляди Києва і Варшави на причини, відповідальність і кількість жертв з обох сторін дещо відрізняються.

Водночас нещодавно Дуда заявив, що Польща й Україна зближують свої позиції у розумінні складних історичних питань і планують спільні заходи з вшанування в липні жертв Волинської трагедії.

Більше про Польсько-українське протистояння часів Другої світової війни читайте у спецпроєкті "ВОЛИНЬ 1943"

 

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.