У Києво-Печерській лаврі вперше помоляться за упокій Івана Мазепи

11 червня в день Всіх святих у Всіхсвятській церкві Києво-Печерської лаври, яка була збудована коштом Івана Мазепи, відбудеться богослужіння з нагоди 325-річчя освячення храму.

Про це інформує Міністерство культури та інформаційної політики України. 

У цей день вперше в історії Києво-Печерської лаври буде відправлено панахиду за її побожним меценатом і ктитором — гетьманом Іваном Мазепою, якого за небажання коритися Московії ще за життя було піддано анафемі російською імперською церквою.
Ця подія стане початком відродження в українській Лаврі традиції вшанування видатних постатей національної історії та культури. А в лаврських храмах лунатиме молитва Богові за Україну, за захисників та захисниць нашої країни та нашого народу.
У межах заходу за ініціативи Міністерства культури та інформаційної політики України та за підтримки Офісу ЮНЕСКО в Україні буде оголошено про старт реставраційних робіт у церкві Всіх святих, а також презентовано новий проєкт — Музейний центр "Гетьман Іван Мазепа та його доба".
У заході візьмуть участь:
Олександр Ткаченко, Міністр культури та інформаційної політики України;
К'яра Децци Бардескі, професорка, Liason Officer Офісу ЮНЕСКО в Києві;
Максим Остапенко, в. о. генерального директора Національного заповідника "Києво-Печерська лавра";
Архімандрит Авраамій, в. о. намісника Свято-Успенської Києво-Печерської лаври;
духовенство, науковці, почесні гості.
 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.