Прапори України з Бахмута та Гостомеля продали на аукціоні в Нью Йорку за 500,000 $

Міжнародна організація HealthRight International провела щорічний благодійний аукціон. Його метою був збір коштів на реалізацію проєктів Представництва HealthRight в Україні задля подолання наслідків війни.

Про це йдеться на сайті організації.

Лотами аукціону стали прапори України та прапор Гостомельської громади, які були передані в Нью Йорк Представництвом HealthRight в Україні напередодні події. Загальна сума збору склала 500 000$.

Прапор України з Бахмута передали Київському офісу Health Right солдати та офіцери Збройних сил України, які наразі перебувають у зоні бойових дій – а саме на першій лінії фронту Бахмутського напрямку. Військовослужбовці, які залишили свої підписи на прапорі України, захищають Україну з моменту повномасштабного вторгнення та останні кілька місяців героїчно тримають оборону міста Бахмут.

Прапор Гостомельської громади передав Начальник Гостомельської селищної військової адміністрації Сергій Борисюк.
Цей прапор став символом незламності українського народу і особливо Гостомельської громади, яка прийняла на себе найперший удар війни у лютому 2022 році. Прапор знаходився у будівлі військової адміністрації селища Гостомель на момент початку повномасштабного вторгнення і продовжував підіймати дух українців під час періоду окупації майже до кінця березня 2022 року. Там же він залишився, коли місто було визволене від російський військ.

Прапор міста Мощун є нагадуванням про героїзм та мужність українців, які захищали рідну землю, ціною власного життя. Саме через селище Мощун пролягала перша лінія фронту у березні 2022 року. Місцевими жителями тут створений Меморіал пам'яті тим, хто загинув у боях за Київщину.
Прапор був переданий від Гостомельської селищної військової адміністрації та підписаний представниками місцевої територіальної оборони, а також жителями села Мощун, які пережили окупацію, але не здались і захистили свою Батьківщину.

Міжнародна організація HealthRight International (Право на здоров'я) працює вже понад 30 років задля розширення доступу вразливих груп населення до якісних послуг з охорони здоров'я у 30 країнах світу.

З 2014 року, у відповідь на збройний конфлікт на сході України, Представництво HealthRight International (Право на здоров'я) в Україні надавала критично необхідні послуги внутрішньо переміщеним особам (ВПО), ветеранам та жертвам катувань. З початком російського вторгнення у лютому 2022 року Представництво HealthRight International (Право на здоров'я) в Україні адаптувало та розширило свою програмну діяльність для задоволення базових потреб українських сімей у сфері охорони здоров'я та безпеки.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.