в Олешках руйнування може загрожувати будинку-музею Поліни Райко

Будинок-музей Поліни Райко в місті Олешки, що на Херсонщині, може опинитися під загрозою руйнування внаслідок підриву Каховської ГЕС.

Про це Суспільне Культура зазначив у коментарі Семен Храмцов, художник та представник Херсонського обласного благодійного фонду ім. Поліни Райко.

"Якщо вода підійде, то існує велика ймовірність, що будинок не витримає — він розташовується близько до води на вулиці Нижня", — сказав Семен Храмцов.

У Міністерстві культури та інформаційної політики сказали Суспільне Культура, що поки для культурних установ немає рекомендацій через руйнування Каховської ГЕС та можливе підтоплення міст та сіл.

Поліна Райко є ар брют художницею з Херсонщини. Вона все життя жила та працювала у рідному місті. Про неї пишуть, що вона витрачала останні гроші на творчі матеріали. Райко відома тим, що повністю розписала свій будинок олійними фарбами. Серед її сюжетів — родинні історії та фотографії, біблійні сюжети та фантастичні звірі. Відтак цю роботу неможливо вивезти та евакуювати. Сам будинок став витвором мистецтва і має цінність для локального та всеукраїнського контексту.

Щоб зберегти будинок та надати йому музейного значення, художник В'ячеслав Машницький у вересні 2008 року створив Херсонський обласний благодійний фонд ім. Поліни Райко. Під час окупації Херсона В'ячеслав Машницький пропав безвісти.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.