IN MEMORIAM: На Сумщині прощаються з художником-графіком Миколою Бондаренком

Сьогодні у селі Успенка на Сумщині проведуть в останню путь відомого художника-графіка, Заслуженого діяча мистецтв України Миколу Бондаренка. Митець помер 3 червня, на 74-му році життя.

Про це повідомили у Музеї Голодомору.

Микола Михайлович – автор багатьох робіт на тему Голодомору та художнього альбому гравюр "Україна – 1933: кулінарна книга. Пам'ять людська". Паралельно з творчістю він ґрунтовно займався дослідницькою роботою, а записувати свідчення своїх односельців про Голодомор почав ще в радянські часи, наприкінці 1980-х років.

"Матеріал для книги я збирав ось тут, на Буринщині нашій, весь час живу в селі, люди поруч. Знаєш усіх, і всі знають тебе, не бояться розповісти. Тему Голодомору 1932–1933 років я випадково відкрив для себе ще в дитинстві, навчаючись у четвертому класі. Якось вчив урок з історії СРСР. А що був слухняним учнем, то, як веліла вчителька, читав удома вголос, – аби краще запам'яталося. І все про успіхи... А бабуся, яка поралася біля печі, й питає: "А про голод там не пишуть?". "Ні", – відповідаю. А вона: "Їли людей, собак, котів. Чого тільки не їли".

Помовчала трохи, а потім каже: "Голодовка – страшніше за війну. Тільки про це нікому не розказуй. Мовчи!" Я був дуже здивований цим порівнянням. Адже що може бути страшніше за війну?", – розповідав художник в інтерв'ю "Укрінформу".

Розпитуючи односельців про ті страшні часи, Микола Бондаренко в якийсь момент задумався, а в який спосіб вживали те листя й коріння, яким заміняли їжу? Став просити людей пригадати способи приготування "страв". Так з'явилися сумні "рецепти", а згодом – і сама "Кулінарна книга".

Окрім гравюр до цієї книги увійшли зібрані художником свідчення та списки загиблих у роки Голодомору мешканців села Піски, де дивом збереглися метричні книги з записами померлих у 1933-му. Згодом за проєктом Миколи Бондаренка у Пісках було споруджено Меморіал жертвам Голодомору, який занесений до Державного реєстру об'єктів культурної спадщини національного значення. Також художник є автором проєкту пам'ятного знака жертвам Голодомору в селі Чернеча Слобода Буринського району.

Виставка гравюр "Україна – 1933: кулінарна книга" Миколи Бондаренка побувала на виставках на всіх континентах, у багатьох країнах світу, розповідаючи правду про трагедію українців. Альбоми з однойменною назвою були надруковані спочатку в США, а потім двічі видавалися в Україні у – 2008 та 2019 роках.

За свою дослідницьку працю та "Кулінарну книгу" Микола Бондаренко був нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня та номінувався на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2020 року.

 

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.