IN MEMORIAM: На Сумщині прощаються з художником-графіком Миколою Бондаренком

Сьогодні у селі Успенка на Сумщині проведуть в останню путь відомого художника-графіка, Заслуженого діяча мистецтв України Миколу Бондаренка. Митець помер 3 червня, на 74-му році життя.

Про це повідомили у Музеї Голодомору.

Микола Михайлович – автор багатьох робіт на тему Голодомору та художнього альбому гравюр "Україна – 1933: кулінарна книга. Пам'ять людська". Паралельно з творчістю він ґрунтовно займався дослідницькою роботою, а записувати свідчення своїх односельців про Голодомор почав ще в радянські часи, наприкінці 1980-х років.

"Матеріал для книги я збирав ось тут, на Буринщині нашій, весь час живу в селі, люди поруч. Знаєш усіх, і всі знають тебе, не бояться розповісти. Тему Голодомору 1932–1933 років я випадково відкрив для себе ще в дитинстві, навчаючись у четвертому класі. Якось вчив урок з історії СРСР. А що був слухняним учнем, то, як веліла вчителька, читав удома вголос, – аби краще запам'яталося. І все про успіхи... А бабуся, яка поралася біля печі, й питає: "А про голод там не пишуть?". "Ні", – відповідаю. А вона: "Їли людей, собак, котів. Чого тільки не їли".

Помовчала трохи, а потім каже: "Голодовка – страшніше за війну. Тільки про це нікому не розказуй. Мовчи!" Я був дуже здивований цим порівнянням. Адже що може бути страшніше за війну?", – розповідав художник в інтерв'ю "Укрінформу".

Розпитуючи односельців про ті страшні часи, Микола Бондаренко в якийсь момент задумався, а в який спосіб вживали те листя й коріння, яким заміняли їжу? Став просити людей пригадати способи приготування "страв". Так з'явилися сумні "рецепти", а згодом – і сама "Кулінарна книга".

Окрім гравюр до цієї книги увійшли зібрані художником свідчення та списки загиблих у роки Голодомору мешканців села Піски, де дивом збереглися метричні книги з записами померлих у 1933-му. Згодом за проєктом Миколи Бондаренка у Пісках було споруджено Меморіал жертвам Голодомору, який занесений до Державного реєстру об'єктів культурної спадщини національного значення. Також художник є автором проєкту пам'ятного знака жертвам Голодомору в селі Чернеча Слобода Буринського району.

Виставка гравюр "Україна – 1933: кулінарна книга" Миколи Бондаренка побувала на виставках на всіх континентах, у багатьох країнах світу, розповідаючи правду про трагедію українців. Альбоми з однойменною назвою були надруковані спочатку в США, а потім двічі видавалися в Україні у – 2008 та 2019 роках.

За свою дослідницьку працю та "Кулінарну книгу" Микола Бондаренко був нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня та номінувався на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2020 року.

 

Перед відходом у вічність. До 60-ї річниці смерті Андрія Мельника

Остання зустріч з полковником відбулася у неділю 1 листопада 1964 року. Маковецький увійшов до кімнати, де лежав Андрій Мельник, а біля нього сиділа дружина Софія. У сусідній кімнаті перебували лікар і медсестра готові надати хворому допомогу на кожен його поклик. Стан хворого гіршав з кожною хвилиною.

Пожежа. Уривок із книжки Максима Беспалова "У пошуках Єви"

Випадково натрапивши на могилу Єви та Марії Ориняк у пенсильванських лісах, Максим Беспалов прийшов до головного пошуку свого життя — історії власної родини. Автор пише про еміграцію, епідемію та війну. Про те, як понад 100 років тому карпатські бойки ставали шахтарями в далекій Централії та помирали там від силікозу. Як під час Першої світової мобілізовані до австрійської армії галичани мали зв’язок з Америкою, проте не мали його з родичами по інший бік Карпат.

Пам'яті Михайла Бойчука

26 листопада 1936-го Михайло Бойчук був заарештований за звинуваченням у шпигунстві як "один з керівників націонал-фашистської терористичної організації". Після півроку слідства художника разом з учнями-однодумцями розстріляли у підвалах внутрішньої тюрми НКВС у Києві. Твори Михайла Бойчука та бойчукістів було вилучено з музейних експозицій та запасників у спецфонд і знищено.

Лист до братів-юдеїв. Найдавніший документ зі згадкою про Київ написаний івритом?

Справжньою сенсацією для науковців у 1960-х роках стала знахідка документа, написаного за часів Давньої Русі, на її теренах, ще й зі згадкою Києва. Щоправда, йдеться не про літопис чи хроніку. Тож про якісь важливі політичні події з нього годі було дізнатися. Та й зберігався він не в Києві, а в Каїрі. У сховищі тамтешньої синагоги Бен-Езра.