IN MEMORIAM: На Сумщині прощаються з художником-графіком Миколою Бондаренком

Сьогодні у селі Успенка на Сумщині проведуть в останню путь відомого художника-графіка, Заслуженого діяча мистецтв України Миколу Бондаренка. Митець помер 3 червня, на 74-му році життя.

Про це повідомили у Музеї Голодомору.

Микола Михайлович – автор багатьох робіт на тему Голодомору та художнього альбому гравюр "Україна – 1933: кулінарна книга. Пам'ять людська". Паралельно з творчістю він ґрунтовно займався дослідницькою роботою, а записувати свідчення своїх односельців про Голодомор почав ще в радянські часи, наприкінці 1980-х років.

"Матеріал для книги я збирав ось тут, на Буринщині нашій, весь час живу в селі, люди поруч. Знаєш усіх, і всі знають тебе, не бояться розповісти. Тему Голодомору 1932–1933 років я випадково відкрив для себе ще в дитинстві, навчаючись у четвертому класі. Якось вчив урок з історії СРСР. А що був слухняним учнем, то, як веліла вчителька, читав удома вголос, – аби краще запам'яталося. І все про успіхи... А бабуся, яка поралася біля печі, й питає: "А про голод там не пишуть?". "Ні", – відповідаю. А вона: "Їли людей, собак, котів. Чого тільки не їли".

Помовчала трохи, а потім каже: "Голодовка – страшніше за війну. Тільки про це нікому не розказуй. Мовчи!" Я був дуже здивований цим порівнянням. Адже що може бути страшніше за війну?", – розповідав художник в інтерв'ю "Укрінформу".

Розпитуючи односельців про ті страшні часи, Микола Бондаренко в якийсь момент задумався, а в який спосіб вживали те листя й коріння, яким заміняли їжу? Став просити людей пригадати способи приготування "страв". Так з'явилися сумні "рецепти", а згодом – і сама "Кулінарна книга".

Окрім гравюр до цієї книги увійшли зібрані художником свідчення та списки загиблих у роки Голодомору мешканців села Піски, де дивом збереглися метричні книги з записами померлих у 1933-му. Згодом за проєктом Миколи Бондаренка у Пісках було споруджено Меморіал жертвам Голодомору, який занесений до Державного реєстру об'єктів культурної спадщини національного значення. Також художник є автором проєкту пам'ятного знака жертвам Голодомору в селі Чернеча Слобода Буринського району.

Виставка гравюр "Україна – 1933: кулінарна книга" Миколи Бондаренка побувала на виставках на всіх континентах, у багатьох країнах світу, розповідаючи правду про трагедію українців. Альбоми з однойменною назвою були надруковані спочатку в США, а потім двічі видавалися в Україні у – 2008 та 2019 роках.

За свою дослідницьку працю та "Кулінарну книгу" Микола Бондаренко був нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня та номінувався на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2020 року.

 

У широкому шпагаті. Дипломатія "Одноденної держави"

Гітлер спростував заяви, згідно якими він був, начебто, вплутаний в українські справи: "Якщо я б був пов'язаний з українцями та їхніми політичними планами, то у Відні не проголошував б арбітражного рішення, яке зробило Карпатську Україну нежиттєздатною".

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.