АНОНС: Єврейсько-мусульманські відносини на території України

6 червня матимете змогу приєднатися до Круглого столу «Єврейсько-мусульманські відносини на території України: науковий та пропагандистський дискурси в умовах повномасштабної російської агресії».

Сіоністська федерація України (СФУ) та Міжнародна міждисциплінарна сертифікатна програма з юдаїки у співпраці з Інститутом сходознавства ім. А, Ю. Кримського НАНУ запрошують вас приєднатись до Круглого столу: "Єврейсько-мусульманські відносини на території України: науковий та пропагандистський дискурси в умовах повномасштабної російської агресії".

Юдаїзм та іслам мають сотні років мирного сусідства та взаємодії на території України. В Україні з 1991 року відносини євреїв та інших народів розглядалися найчастіше у контексті "українці (православні, греко-католики)-євреї (юдеї)". Відносини євреїв та мусульман (головним чином, тюрок) залишалися здебільшого на маргінесі наукового та популярного дискурсів. В той же час на території України в багатьох регіонах проживає (проживало) мусульманське населення (кримські, волинські та донбаські татари), яке мало свій цікавий історичний досвід сусідства з ашкеназськими та неашкеназьскими євреями (караїмами, кримчаками, сефардами, суботниками).

Якими були ці відносини? Які питання мають бути вивченні науковцями та відрефлексовані громадянським суспільством в Україні? Які є "проблемні питання" в цій українській історії і як вони (не)інструменталізуються на фоні російської агресії проти України, конфліктів на Близькому Сході та політичній ситуації на Заході? Ці та інші питання запрошуємо обговорити на нашому круглому столі.

В заході візьмуть участь:

Мартін-Олександр Кислий, к.і.н., Національний університет "Києво-Могилянська академія.

Юрій (Амір) Радченко, к.і.н., Центр дослідження міжетнічних відносин Східної Європи, New Europe College Fellow.

Михайло Якубович, к.і.н., Freiburg University (Німеччина), Coventry University (Великобританія).

Дата і час : 6 червня, початок о 20:00 (за Києвом).

Реєстрація за посиланням.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.