У дисертації Олесі Стасюк виявили плагіат

Стасюк можуть позбавити наукового ступеня доктора історичних наук.

Про це повідомила історикиня Оксана Юркова.

Відбулось засідання Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, на якому було розглянуто подання Комітету з питань етики про наявність фактів академічного плагіату у докторській дисертації Олесі Стасюк.

Національне агентство за результатами розгляду подання Комітету ухвалило рішення про виявлення в дисертації О.Стасюк академічного плагіату та про звернення до Міністерства освіти і науки України про позбавлення О.Стасюк наукового ступеня доктора історичних наук.

До слова, Олеся Стасюк на засідання НАЗЯВО не прийшла та онлайн не підключилась.

"Команду Стасюк" представляв пан Сергійчук (онлайн). Володимир Сергійчук знову говорив про речі, які жодним чином не стосувалися питання, що розглядалось, та знову брехав і зводив наклепи. Пані Стасюк подала в суд на рішення Комітету з питань етики. Повідомлення про це подання надійшло прямо на засідання НАЗЯВО. НАЗЯВО не взяло цю інформацію до уваги", - написала Оксана Юркова.

Нагадаємо, 6 червня 2022 року Міністерство освіти і науки України затвердило рішення про присудження наукового ступеня доктора історичних наук Олесі Стасюк.Дисертація Олесі Стасюк "Інститут уповноважених у здійсненні Голодомору-геноциду 1932–1933 років в УСРР" неодноразово була предметом  аналізу фахівців. Незадовго до захисту дисертації на шпальтах порталу Likбез. Історичний фронт були опубліковані дві статті науковців, в яких зазначалися численні приклади плагіату та некомпетентності у дисертаційній праці Олесі Стасюк. 

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.