АНОНС: Показ фільму "Кубанські козаки. А вже літ двісті..."

Фільм, який заборонений на Кубані, можна переглянути 24 червня у Музеї Голодомору.

Про це інформує Музей Голодомору.

"…Ми їздили по станицях. За старих часів звалися вони по-запорозькому куренями. Ходили від хати до хати, від двору до двору… Не покидало відчуття що ми вдома, все тут нагадувало Україну. Все!" Так описують автори фільму "Кубанські козаки. А вже літ двісті…" своє перебування на Кубані на початку 90-х років минулого століття.

Фільм був створений у 1992 році до 200-ліття перших переселень запорожців на землі сучасної Кубані. "Першим запорожцям, що висадилися на Тамані 25 серпня 1792 року, присвячується", — йдеться у посвяті до стрічки.

З приходом совєтів життя української Кубані змінюється. Українці пройдуть тут через всі випробування, яких зазнала і сама Україна: радянську окупацію, розкуркулення, Голодомор, репресії, примусові депортації і зросійщення.

Музей Голодомору запрошує всіх охочих разом переглянути цю документальну стрічку (режисер Валентин Сперкач, оператор Сергій Лисецький, голос за кадром — Богдан Ступка. Знято об`єднанням "Студія "Україна").

Під час перегляду також відбудеться обговорення за участі режисера фільму Валентина Сперкача і завідувача відділу досліджень Голодомору та штучних масових голодів нашого Музею, дослідника історії Кубані, професора Дмитра Білого.

З документального фільму ви дізнаєтесь про те, як в українців Кубані забирали звичаї і мову, як переписували прізвища, як нищили українську ідентичність, як ламали хребет козацтву. Це фільм про те, як українців Кубані робили перевертнями і "русскімі". Але навіть після такої нищівної асиміляції тут на початку 90-х все ще можна було почути українську мову, пісню, відчути незнищенний дух нищеного народу.

Цей фільм був і є заборонений до показу на Кубані. А від режисера стрічки ви дізнаєтесь те, що залишилося "за кадром".

Чекаємо на вас 24 червня о 15:00 у Музеї Голодомору (Київ, вул. Лаврська, 3).

Показ безкоштовний!

Оскільки кількість місць обмежена, просимо зареєструватися.

 

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.