На Марсовому полі у Львові ексгумували понад 450 давніх поховань

На Личаківському військовому цвинтарі триває ексгумація давніх поховань, яку планують завершити у середині липня.

Про це повідомила пресслужба Львівської міської ради.

Станом на 21 червня на Личаківському військовому кладовищі, вище місця поховань новітніх Героїв України (поле почесних поховань №86А), фахівці Меморіально-пошукового центру "Доля" ексгумували останки 459 людей.

З них 26 – періоду Першої світової війни, невелика частина – періоду Другої світової війни, і переважна більшість – повоєнного періоду. 

"Коли ми розпочинали дослідження, то передбачали, що більшість поховань тут буде часів Першої світової війни. Але маємо зовсім іншу картину: більшість поховань – повоєнного періоду. До прикладу, на одному з поховань знайдено металеву таблицю з іменем капітана Вагіна та датою смерті – 1947 рік. Ми провели дослідження: у російських базах є дані про таку людину. Народився у Нижньому Тагілі. Був на війні, мав нагороди, далі вступив до Військової академії ім.Фрунзе та після її закінчення приїхав до Львова. А ми всі розуміємо, що міг робити випускник цієї академії на заході України у 1947 році" –  наголосив керівник Меморіально-пошукового центру Святослав Шеремета.

За його словами, на території, де проводять ексгумацію, було кладовище часів Першої світової війни. Тут були поховані військовослужбовці різних армій, що брали участь у бойових діях того часу (армії австро-угорської монархії, німецької кайзерівської армії, турецької армії, російської імператорської армії).

Окрім цього, радянська влада проводила своє поховання, коли прийшла до Львова. В орієнтовно 15-20% поховань виявлено залишки військової форми.

Роботи з ексгумації планують закінчити в середині липня. Усі знайдені поховання часів Першої світової війни будуть перенесені поруч, на поля № 84 та № 85, де у майбутньому збудують Меморіальний комплекс. Натомість рештки з радянських часів (1944 – 1950 роки) зберігають у спеціальному депозитарії. Їх планують перенести на Голосківське кладовище.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.