На Марсовому полі у Львові ексгумували понад 450 давніх поховань

На Личаківському військовому цвинтарі триває ексгумація давніх поховань, яку планують завершити у середині липня.

Про це повідомила пресслужба Львівської міської ради.

Станом на 21 червня на Личаківському військовому кладовищі, вище місця поховань новітніх Героїв України (поле почесних поховань №86А), фахівці Меморіально-пошукового центру "Доля" ексгумували останки 459 людей.

З них 26 – періоду Першої світової війни, невелика частина – періоду Другої світової війни, і переважна більшість – повоєнного періоду. 

"Коли ми розпочинали дослідження, то передбачали, що більшість поховань тут буде часів Першої світової війни. Але маємо зовсім іншу картину: більшість поховань – повоєнного періоду. До прикладу, на одному з поховань знайдено металеву таблицю з іменем капітана Вагіна та датою смерті – 1947 рік. Ми провели дослідження: у російських базах є дані про таку людину. Народився у Нижньому Тагілі. Був на війні, мав нагороди, далі вступив до Військової академії ім.Фрунзе та після її закінчення приїхав до Львова. А ми всі розуміємо, що міг робити випускник цієї академії на заході України у 1947 році" –  наголосив керівник Меморіально-пошукового центру Святослав Шеремета.

За його словами, на території, де проводять ексгумацію, було кладовище часів Першої світової війни. Тут були поховані військовослужбовці різних армій, що брали участь у бойових діях того часу (армії австро-угорської монархії, німецької кайзерівської армії, турецької армії, російської імператорської армії).

Окрім цього, радянська влада проводила своє поховання, коли прийшла до Львова. В орієнтовно 15-20% поховань виявлено залишки військової форми.

Роботи з ексгумації планують закінчити в середині липня. Усі знайдені поховання часів Першої світової війни будуть перенесені поруч, на поля № 84 та № 85, де у майбутньому збудують Меморіальний комплекс. Натомість рештки з радянських часів (1944 – 1950 роки) зберігають у спеціальному депозитарії. Їх планують перенести на Голосківське кладовище.

 

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.