У Галичі археологи натрапили на підземелля в’їзної брами княжого замку

Під час розкопок у національному заповіднику «Давній Галич» археологи натрапили на підвал в’їзної вежі Галицького замку.

Про це повідомив директор національного заповідника "Давній Галич" Володимир Олійник.

За допомогою відеокамери археологи змогли оглянути вежу всередині і показали склепіння. До кінця літа дослідники спробують потрапити у віднайдене приміщення фізично, щоб ретельніше його обстежити.

"Сьогодні потрапили в цокольний поверх в'їзної вежі Галицького замкуде ніхто не був 300 роківПоки з допомогою відеокамери", – написав 19 червня генеральний директор національного заповідника "Давній Галич" Володимир Олійник і опублікував відео.

Торік археологи натрапили на стіну, розчистили її і виявили в'їзну вежу Галицького замку розміром 16 на 23 м. В кінці археологічного сезону там виявили вентиляційний канал глибиною 6 м.

"Цього року, вже в новому археологічному сезоні, ми помістили камеру в цей вентиляційний канал і побачили там величезне приміщення. На думку дослідника Юрія Лукомського, цей рівень, що ми розчистили, це був перший поверх. Над ним був другий поверх, а вентиляційний канал це нульовий поверх, під ним ще є підвал. Тобто два поверхи вверх, два вниз", – розповів ZAXID.NET директор заповідника.

Володимир Олійник зазначає, що вежа датується XVI ст. Це встановили за цеглою на склепінні.

"Замок почали будувати в XIV ст., але віднайдена вежа – з XVI ст. Тоді зруйнувався Успенський собор, і матеріал, найвірогідніше, брали з нього. Коли нападали турки, замок підірвали і стіна впала на вхід. Тому в неї не заходили 300 років", – пояснює директор заповідника.

Галицький замок XIV ст., який частково зберігся на горі біля річки Дністер, раніше був фортифікаційною спорудою. У місті також збереглися фундаменти Успенського собору (1157), поруч у с. Шевченкове є храм святого Пантелеймона (1194). Галич – давнє місто, центр Галицького, а пізніше Галицько-Волинського князівства.

 

 

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.