Китайську колекцію Тарути, яку затримала СБУ, вивозили на виставку до Праги — заява музею «Платар»

Приватний музей «Платар», колекція якого належить підприємцю та політику Сергію Таруті, підтвердив «Бабелю», що експонати з його китайської колекції затримала СБУ та митниця при спробі вивезти їх за кордон.

Про це інформує видання "Бабель".

У Приватному музеї "Платар" повідомили, що вивозили експонати в Прагу, щоб організувати й провести там виставку предметів антикваріату китайської культури. Виставка мала відбутися в приватній галереї Gema (Galerie Gema s.r.o.). Вивозили предмети, як сказано в листі музею, "на прохання наших партнерів — приватної компанії, що від початку повномасштабного вторгнення співпрацює з МВС по гуманітарному напрямку". Назву компанії музей не назвав, а також не вказав, коли саме мала пройти виставка.

Музей запевняє, що оформив всі необхідні документи, щоб вивезти експонати за кордон. Зокрема, державну експертизу, яка потрібна для цього, провела Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького. Там визнали, що експонати не є культурними цінностями. А це значить, що отримувати дозвіл на їхній вивіз від Міністерства культури та інформаційної політики не потрібно. Крім того, музей стверджує, що подав ще й додаткові документи — договір про виставку та експертизу МВС, що мечі з колекції — це не холодна зброя, і їх можна вивозити за кордон.

Нагадаємо, наприкінці травня Служба безпеки та Державна митниця на кордоні у Львівській області затримали китайську частину колекції "Платар", яка належить підприємцю та політику Сергію Таруті.

Як зазначено на сайті приватного Музею історичного культурного надбання "Платар", колекція налічує понад десять тисяч памʼяток із різних регіонів та історичних епох. Серед них є памʼятки трипільської культури, бронзової доби, античності, золото скіфів та сарматів, Київської Русі та Візантії, а також інших народів та культур світу.

До китайської частини колекції належать роботи китайських майстрів кінця XVIII — початку XIX сторіччя. Це шаблі, ритуальні кинджали, предмети релігійного призначення, вироби зі срібла, слонової кістки, цінних порід дерева, а також колекція експонатів, які належали династії Цін. Зокрема, особисті речі останнього китайського імператора Пуї. У "Платара" є виставковий каталог "Скарби династії Цін".

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.