IN MEMORIAM: помер історик Олександр Колянчук

7 травня в Перемишлі на 91-му році життя помер доктор історичних наук Олександр Колянчук.

Про це повідомляє видання Наше слово.

Олександр Колянчук народився 2 квітня 1932 року на Холмщині. Однак у 1947 році внаслідок акції "Вісла" опинився на півночі Польщі. Протягом усього життя був активним діячем української громади й дбав про її майбутнє.

Був членом головної управи Українського суспільно-культурного товариства (1971 – 1973), членом Об'єднання українців у Польщі, зокрема головної ради ОУП (1996 – 2001), а також заступником голови Південно-східного наукового інституту в Перемишлі.

Багато років обіймав посаду редактора україномовних радіопередач в Ольштині, співпрацював з редакціями українських газет та журналів, які виходили в Польщі, зокрема "Нашим словом". 

Олександ Колянчук автор книжок українською та польською мовами: "Українська військова еміграція в Польщі 1920—1939 рр.", "Umarli, aby zmartwych wstała Ukraina: miejsca pamięci Ukraińców — uczestników walk niepodległościowych w latach 1917—1921 w Polsce", "За нашу і вашу свободу. Учасники українських визвольних змагань 1917–1921 рр. Місця пам'яті в Польщі. Довідник", "Ukraińscy emigranci polityczni w życiu naukowym, kulturalnym, społecznym i gospodarczym II RP".

Олександр Колянчук є лавреатом багатьох відзнак – ордена князя Ярослава Мудрого V ступеня, відзнаки президента України – ювілейна медаль "25 років незалежності України", Офіцерського Хреста Ордену Відродження Польщі, Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка, премії "Сторож пам'яті" Українського історичного товариства в Польщі та багатьох інших.

 

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.