На честь Героя України «Да Вінчі» в УКУ започатковують стипендіальний фонд

З ініціативи нареченоїДмитра Коцюбайла, військовослужбовиці, студентки УКУ Аліни Михайлової, Український католицький університет відкриває іменний стипендіальний фонд на честь Героя.

Про це йдеться на сайті УКУ.

Стипендію імені Дмитра Коцюбайла вручатимуть студентам, які засвідчили своє служіння Україні активною волонтерською діяльністю, зокрема тим, хто підтримував своєю працею військових, ветеранів та їхні сім'ї. 

"Ця стипендія для мене, перш за все, про пам'ять. Про продовження справи Дмитра. Адже він жив не лише війною, а й думав набагато масштабніше. Його головною мотивацією була вільна, незалежна, успішна, процвітаюча Україна. А цього неможливо досягнути без освічених українців", - каже Аліна Михайлова, ініціаторка стипендії, студентка Школи управління УКУ, керівниця медичної служби "Ульф" механізованого батальйону "Вовки Да Вінчі". 

За словами проректорки Українського католицького університету Наталки Климовської, ціль університету — зібрати 100 тисяч доларів у сталий фонд (ендаумент), який  дозволить генерувати стипендію імені Дмитра Коцюбайла та покривати витрати на навчання студента/студентки в університеті щороку.

Герой України Дмитро Коцюбайло, позивний "Да Вінчі", загинув 7 березня під Бахмутом у бою за Україну. Йому було лише 27 років.

Дмитро – український доброволець, командир 1-го ОМБ "Вовки Да Вінчі" Збройних сил України, учасник російсько-української війни з 2014 року. На початку грудня 2021 року Дмитро отримав з рук президента Володимира Зеленського найвищу державну нагороду – звання Героя України за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Він став першим добровольцем, який прижиттєво отримав таке звання. 

Зробити пожертву ви можете за посиланням.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.