Президентом Латвії став Едгарс Рінкевичс

Едгарс Рінкевичс став першим політиком в історії Латвії, який відкрито визнав свою гомосексуальну орієнтацію.

Про це інформує Delfi.

У Латвії депутати Сейму на позачерговому засіданні обрали на наступні чотири роки президентом країни багаторічного міністра закордонних справ Едгарса Рінкевичса. 

Рінкевичс був кандидатом від прем'єрської партії "Нова Єдність". "За" проголосували 52 депутати. За Рінкевичса голосували, зокрема, і представники опозиції, що загрожує змінами в правлячій коаліції.

"Дякую Сейму за довіру, яку він виявив, обравши мене на високу посаду президента Латвійської Республіки, дякую моїм прихильникам і критикам. Я зроблю все можливе, щоб не підвести вас! Боже, бережи Латвію!" — написав політик у Твіттер.

Едгарс Рінкевичс народився в Юрмалі 1973 року. 1995 року захистив ступінь бакалавра на Історико-філософському факультеті Латвійського університету. Того ж року отримав сертифікат у галузі політології та міжнародних відносин нідерландського Університету Гронінгена. У 1997 році — ступінь магістра політології Латвійського університету. У 2000 році захистив ступінь магістра в Університеті національної оборони США. 

Починав кар'єру журналістом Латвійського радіо, вже тоді, в 1993-1994 роках, спеціалізувався вже на темі зовнішньої політики і міжнародних відносин.

З 1995 року — кар'єра в Міністерстві оборони. З 1997 по 2008 рік — держсекретар Міністерства оборони. Ця посада фактично прирівнюється до заступника міністра.

З 2008 по 2011 рік — керівник Канцелярії президента Валдіса Затлерса. Після розпуску Сейму один із творців Партії реформ Затлерса (ПРЗ). У 2011 році був обраний на позачергових виборах до Сейму від ПРЗ, потім став міністром закордонних справ в уряді Валдіса Домбровскіса ("Нова Єдність").

Відтоді — беззмінний глава МЗС у різних урядах. Після розпаду ПРЗ став членом "Нової Єдності".

6 листопада 2014 року Едгарс Рінкевичс здійснив камінг-аут і став першим політиком в історії Латвії, який відкрито визнав свою гомосексуальну орієнтацію.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.