Президентом Латвії став Едгарс Рінкевичс

Едгарс Рінкевичс став першим політиком в історії Латвії, який відкрито визнав свою гомосексуальну орієнтацію.

Про це інформує Delfi.

У Латвії депутати Сейму на позачерговому засіданні обрали на наступні чотири роки президентом країни багаторічного міністра закордонних справ Едгарса Рінкевичса. 

Рінкевичс був кандидатом від прем'єрської партії "Нова Єдність". "За" проголосували 52 депутати. За Рінкевичса голосували, зокрема, і представники опозиції, що загрожує змінами в правлячій коаліції.

"Дякую Сейму за довіру, яку він виявив, обравши мене на високу посаду президента Латвійської Республіки, дякую моїм прихильникам і критикам. Я зроблю все можливе, щоб не підвести вас! Боже, бережи Латвію!" — написав політик у Твіттер.

Едгарс Рінкевичс народився в Юрмалі 1973 року. 1995 року захистив ступінь бакалавра на Історико-філософському факультеті Латвійського університету. Того ж року отримав сертифікат у галузі політології та міжнародних відносин нідерландського Університету Гронінгена. У 1997 році — ступінь магістра політології Латвійського університету. У 2000 році захистив ступінь магістра в Університеті національної оборони США. 

Починав кар'єру журналістом Латвійського радіо, вже тоді, в 1993-1994 роках, спеціалізувався вже на темі зовнішньої політики і міжнародних відносин.

З 1995 року — кар'єра в Міністерстві оборони. З 1997 по 2008 рік — держсекретар Міністерства оборони. Ця посада фактично прирівнюється до заступника міністра.

З 2008 по 2011 рік — керівник Канцелярії президента Валдіса Затлерса. Після розпуску Сейму один із творців Партії реформ Затлерса (ПРЗ). У 2011 році був обраний на позачергових виборах до Сейму від ПРЗ, потім став міністром закордонних справ в уряді Валдіса Домбровскіса ("Нова Єдність").

Відтоді — беззмінний глава МЗС у різних урядах. Після розпаду ПРЗ став членом "Нової Єдності".

6 листопада 2014 року Едгарс Рінкевичс здійснив камінг-аут і став першим політиком в історії Латвії, який відкрито визнав свою гомосексуальну орієнтацію.

 

Щоденник Майдану. Про що ми тоді думали

"Ладно, давайте серьезно. Вот кто сегодня до полуночи готов выйти на Майдан? Лайки не считаются. Только комментарии под этим постом со словами "Я готов". Как только наберется больше тысячи, будем организовываться".

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.

Боротьба між радянськими силами та підрозділами УПА на ПЗУЗ в 1944 році

4 листопада передчасно помер дослідник і популяризатор історії українського визвольного руху Владислав Сапа. У пам’ять про нього «Історична правда» публікує дослідження Владислава, яке одержало відзнаку історика Володимира В’ятровича на конкурсі студентських наукових робіт «Український визвольнй рух» 26 жовтня 2013 року, але досі не публікувалося.

Отець Василь Кушнір. Перший президент Комітету українців Канади

Абревіатура КУК в оперативних документах мдб/кдб срср завжди фігурувала поряд із фразами "антирадянська діяльність", "українські буржуазні націоналісти", "непримиренні вороги Радянського Союзу". Подібних епітетів удостоювалися й активні діячі, які створювали та розбудовували цю потужну громадсько-політичну організацію. Серед них – отець Василь Кушнір, перший президент Світового конгресу вільних українців.