Нацполіція вилучила колекцію старожитностей та унікальних музейних експонатів на мільйони доларів США

Один із вилучених предметів є рідкісним мечем Гунів, декорований золотом та альмандинами.

Про це йдеться на сайті Національної поліції України.

Серед вилученого - старовинна зброя та предмети озброєння, прикраси та деталі одягу, посуд, монети та ікони. Окрім цього, один із вилучених предметів є рідкісним мечем Гунів, декорований золотом та альмандинами. За стилістикою він нагадує славнозвісну гунську діадему з Мелітопольського музею, яка була викрадена російськими окупантами.

Колекцію різноманітних артефактів вилучили оперативники Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції спільно з колегами-правоохоронцями в одного із членів групи, причетної до незаконної діяльності, пов'язаної з фінансуванням "днр", виведенням грошових коштів з України до РФ, а також ведення, бізнесу на території окупованого Криму.

В офісному приміщенні цього громадянина на території міста Києва правоохоронці виявили велику кількість музейних експонатів – обладунки 16–19 ст., серед яких шоломи польських гусарів, типу Моріон, іранські шоломи, монети періодів від античності до пізнього середньовіччя.

Крім того, вилучили візантійську золоту декоровану емаллю іконку із зображенням архангела Михаїла 11–12 ст., античні та скіфські старожитності, ікони, холодну зброю 14–19 ст., Першої та Другої світових воєн, мечі епохи Великого переселення народів тощо.

Особливо рідкісним виявився гунський меч, декорований золотом та альмандинами. Разом із ним вилучені золоті накладки, що прикрашали піхва цього клинка. За інформацією залучених у ході обшуку фахівців – експертів Національного музею історії України, подібні знахідки археологам ще не траплялися і в жодному українському музеї таких мечів немає.

За стилістикою він нагадує гунську діадему з Мелітопольського музею, яка була викрадена російськими окупантами. Більшість вилучених одиниць історичних артефактів належать до епох від бронзового віку до пізнього середньовіччя.

За попередніми даними, колекція коштує декілька мільйонів доларів. Частина її, ймовірно, була викрадена з музеїв тимчасово окупованої території АР Крим, але походження цінностей ще треба встановлювати. Вилучені археологічні предмети передадуть на відповідальне зберігання до Національного музею історії України.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється слідчими ДБР за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.