У центрі Добромиля на місці провалля виявили торгові пивниці XVII-XVIII ст.

На площі Ринок в містечку Добромиль на Львівщині під час ремонтних робіт утворилося провалля, яке відкрило давні торгові пивниці XVII-XVIII ст.

По це повідомили в ЛОО Українське товариство охорони пам'яток історії та культури.

Археолог та дослідник архітектури Юрій Лукомський обстежив територію. Провалля та виявлене приміщення обстежили, місцевим органам влади та виконавцям робіт надали рекомендації по збереженню і консервації виявленого археологічно-архітектурного обʼєкту.

В інформаційному звіті вказали, що провалене під час реконструкційних робіт цегляне склепіння поблизу будинку на площі Ринок, 14 у Добромилі є реліктом так званого передпоріжжя - підземної пивниці, влаштованої перед фасадом приринкової кам'яниці. Цегла у мурованих стінах датується XVIII - XIX ст.

"Вдалося зафіксувати ширину 4,8 м, висоту 2,4 м та окремі особливості цегляного приміщення передпоріжжя, виявити з нього прохід у старіше, муроване з каменю. Можна констатувати локалізацію на площі Ринок різночасового комплексу передпоріж, який функціонував і розвивався впродовж ранньомодерного, а можливо й пізньосередньовічного періодів розвитку міста. Це рідкісні пам'ятки архітектурно-археологічної спадщини історичних міст Європи", – зазначено у висновку старшого наукового співробітника Інституту українознавства НАН України археолога Юрія Лукомського.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.