Київрада позбавила Брежнєва та інших комуністів звання"Почесний громадянин міста Києва"

Окрім Леоніда Брежнєва Київська міська рада позбавила звання «Почесний громадянин міста Києва» ще п’ятьох осіб.

Про це йдеться на сайті Київської міської ради.

Київська міська рада позбавила звання "Почесний громадянин міста Києва" радянського державного і партійного діяча Леоніда Брежнєва, а також ще п'ятьох осіб, що були обрані і працювали на керівних посадах комуністичної партії колишнього СРСР або пов'язані з органами КДБ. За відповідне рішення проголосували 82 депутати.

Це рішення – ще один крок до ліквідації спадщини колишнього комуністичного режиму. Загальновідомо, що з діяльністю генерального секретаря ЦК КПРС, голови президії Верховної Ради СРСР Леоніда Брежнєва пов'язані придушення протестів у країнах "соціалістичного табору", війна в Афганістані у 1979-1989 роках, ескалація озброєнь, а також підтримка "революційних" режимів у країнах "третього світу". Під час перебування Брежнєва при владі посилився тотальний контроль за суспільством органами КДБ.

Окрім Леоніда Брежнєва, звань почесних громадян Києва позбавили Олексія Єпішева- генерала армії, начальника Головного політичного управління Радянської армії та флоту у 1962—1985 роках; Віталія Масола - голову Ради міністрів Української РСР, у  1994 — 1995 роках був прем'єр-міністром України.

Звання позбавили також Кирила Москаленка - маршала Радянського Союзу, заступник міністра оборони СРСР, який, до слова залишається почесним громадянином Вінниці. А також генерал-майора Олексія Федорова, який у роки німецько-радянської війни був командиром Чернігівсько-волинського партизанського з'єднання, перший секретар Чернігівського та Волинського підпільних обкомів КПРС, згодом депутат Верховної Ради УРСР.

Більше не почесний громадян Києва й Тінь Чионг - в'єтнамський революціонер, генеральний секретар Комуністичної партії В'єтнаму та голова Державної ради країни.

Рішення Київради ухвалено відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки". Разом із тим враховано й думку громадськості, яка зверталась із відповідним клопотанням. 

 

Шевченко у Вашингтоні. Боротьба за цінності

Процес встановлення пам'ятника Тарасові Шевченку у Вашингтоні в 1964 році з нагоди 150-річчя від дня його народження розтягнувся у часі на кілька років і набув неабиякого резонансу у закордонній пресі. Водночас досі так і не стали надбанням гласності заходи кдб срср навколо тієї події. Розсекречені документи з архіву Служби зовнішньої розвідки України дають змогу нині побачити, як діяли за тих обставин і яку позицію займали представники кремлівського керівництва, американських політичних кіл і української діаспори.

"Ми позбулися «пушкіних», «Московської» ковбаси і «Тульських» пряників", - Олег Пустовгар

Процеси очищення інформаційного та публічного простору від російської присутності прискорилися після повномасштабного вторгнення Росії. Утім, роботи ще багато. Що вдалося зробити в цьому напрямі за останні роки на Полтавщині, а які питання ще варто розв'язати, – розповів у інтерв'ю представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

"Ніколи не казав": "Вперед, хлопці!", завжди: "За мною!"". Пам'яті Сергія Короля

Крайній бій командир "Махно" провів 24 лютого 2023 року. Впродовж ночі ворог вів постійний артилерійський обстріл, а близько 7 години ранку розпочав піхотний штурм з трьох сторін. Командуючи підрозділом та беручи безпосередню участь у стрілецькому бою, Сергій Король не допустив захоплення позицій переважаючими силами противника. Під час бою, який тривав майже шість годин, командир "Махно" загинув.

Володимир Стахів. "Не шукати союзників за будь-яку ціну, навіть найвищу"

Після розколу в лавах ОУН органи нквс/мдб срср уважно придивлялися до тих діячів, які вирізнялися принциповою непримиренною та непоступливою позицією до опонентів. Таких брали в активну оперативну розробку, щоб використати їхні амбіції у своїх інтересах, або через агентуру спонукати до дій, які б призвели до ще більшого розколу, розбрату, послаблення і зрештою знищення національно-визвольного руху. Одним із тих, на кого звернули особливу увагу у 1940-х роках, був Володимир Стахів.