АНОНС: Виставка «Фортеця Бахмут»

У Національному музеї історії України з 26 травня по 8 червня триватиме виставка, присвячена місту Бахмат.

Бахмут – це символ української волі та незламності. Бої за цей населений пункт тривають з літа 2022 року та стали найкровопролитнішими в ході російсько-української війни. Місто пережило неймовірну кількість обстрілів, бомбардувань та втрат, на ньому немає живого місця, йому болить, але воно досі тримається.

Це місто, де багато людей втратили своїх рідних, близьких, друзів, а Україна втратила відважних воїнів, які назавжди залишаться в наших серцях. Це місто, яке заслуговує на повагу за свою відвагу та витривалість. Місто про яке ми повинні завжди пам'ятати та шанувати.

На виставці ви можете ознайомитися з військовими артефактами з Бахмуту, який наразі є найгарячішою точкою на планеті. Серед експонатів трофейна російська зброя, документи окупантів, зразки озброєння, які надають українським оборонцям союзники, речі бійців 93-ої механізованої бригади "Холодний Яр".

Виставка в музеї працюватиме щодня, з 10:00 до 18:00, каса музею до 17:00.

Адреса музею – вулиця Володимирська, 2.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.