Премію Георгія Ґонґадзе вручили засновнику проєкту Ukrainer Богдану Логвиненку

Щороку 21 травня, у день народження журналіста Георгія Ґонґадзе, у Мистецькому Арсеналі вручають нагороду його імені. У 2023 році лауреатом став письменник, журналіст та засновник проєкту Ukraїner Богдан Логвиненко.

Про це повідомила пресслужба премії.

"Богдан Логвиненко доклався до збереження української ідентичності. З 2016-го року він їздив по Україні і розповідав українцям про їхню красу, силу, таланти. У час, коли ми мало віримо в себе – це дуже важливо", – зазначила керівниця мовлення "Голосу Америки" у Східній Європі і членкиня Капітули Премії Мирослава Ґонґадзе.

У 2016 році Богдан Логвиненко заснував проєкт Ukraїner. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну медіа почало мовити про війну Росії проти України для української та закордонної аудиторії.

Одним із найважливіших пріоритетів для Ukraїner стали оповіді про незламність українців. Богдан Логвиненко є співавтором документального проєкту та книги "Деокупація" про опір людей на деокупованих територіях України.

Фіналістами Премії за 2023 рік також стали воєнний кореспондент Андрій Дубчак та редактор "Європейської правди" Сергій Сидоренко.

Премія імені Георгія Ґонґадзе – нагорода для незалежних журналістів, заснована 2019 року Українським ПЕН у партнерстві з Асоціацією випускників Києво-Могилянської Бізнес-Школи, Києво-Могилянською Бізнес-Школою та виданням "Українська правда".

 

Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.