День пам’яті жертв політичних репресій у заповіднику «Биківнянські могили»

На території Заповідника експонуватиметься фотодокументальна виставка «Сини волі в часи несвободи».

21 травня 2023 року в Україні відзначають День пам'яті жертв політичних репресій, вшановуючи усіх постраждалих від комуністичного тоталітарного режиму.

В умовах воєнного стану, який діє на всій території України від 24 лютого 2022 року, на території Національного історико-меморіального заповідника "Биківнянські могили" не планується проведення традиційних масових заходів до Дня пам'яті жертв політичних репресій.

Для громадян, які 21 травня 2023 року відвідають Міжнародний меморіал жертв політичних репресій 1937 – 1941 років для вшанування пам'яті невинно убієнних, вхід на територію буде відкритий.

На території Заповідника експонуватиметься фотодокументальна виставка "Сини волі в часи несвободи", підготовлена науковцями установи. Виставка присвячена, передовсім, людям, які у той чи інший спосіб взяли участь в Українській революції 1917-1921 років, а згодом були знищенні радянським окупаційним режимом.

У добу Великого терору 1937–1938 рр. окремі факти біографії, зокрема колишньої роботи у структурах УНР або Гетьманської Держави, участі у визвольних змаганнях або повстанських рухах, належність до різноманітних культурно-просвітницьких організацій, наукових установ і видавництв чи симпатії до того або іншого політичного діяча, перетворювалися на докази "провини заарештованого" і часто вартували йому життя.

Виставка "Сини волі в часи несвободи" фактично є першим в Україні проєктом, де увага акцентується на долях репресованих діячів і учасників Української революції 1917–1921 рр., похованих у Биківні. Персональні історії, представлені на 8 банерах, доповнені унікальними ілюстративними матеріалами і архівними документами, чимало з яких оприлюднюється вперше.

Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили" — заповідник національного значення, найбільше в Україні місце поховання жертв масових політичних репресій 1937—1941 років.  

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.