Історична знахідка у Снятині: 300 мацев з тротуару переносять на кладовище

300 єврейських надгробків, що були знайдені вмонтованими у тротуарну плитку у Снятині на Франківщині, переносять на цвинтар.

Про це повідомив у своєму Facebook Віталій Камозін, операційний директор Об'єднаної єврейської общини України.

300 єврейських надгробків, що були знайдені вмонтованими у тротуарну плитку у Снятині на Франківщині, переносять на цвинтар.

Роботи з підняття цих важких мацев проводяться вже другий день поспіль. Керівники єврейської громади Івано-Франківська — Ігор Перельман та Максим Мурзов — докладають титанічних зусиль по 14 годин на день.

Це справжня історична знахідка: мацеви з гарним різьбленням, наразі найстаріші датуються 1803, 1827 роками.
Перевезено вже до 100 надгробків. Більшість з них роздроблені, і при піднятті вони акуратно складаються на піддони і в такому ж вигляді розміщуються на єврейському цвинтарі.

"Зібрали всю необхідну суму за попередньою оцінкою 160 тисяч, але, як завжди, під час робіт виходить щось інше. Шукаємо ще 30-40 тис грн. Основна частина коштів - придбання тротуарної плитки для землевласника в обмін на мацеви", - зазначив Віталій Камозін.

 

Як і де жили наші аристократи

"Пробираючись крізь чагарники, немов у фільмі про Індіану Джонса, ми очікували, що вийдемо на галявину та побачимо бодай руїни чи фундамент споруди. Але коли хащі скінчилися, ми ступили на переоране поле. Перед нами була лише оброблена плугом земля".

Командир гармати "Історик"

Іменем ужгородця Миколи Гаєвого назвали Центр сучасної історії в Українському католицькому університеті.

"Жила однією ідеєю: вільна Україна": до 120-річчя Оксани Мешко

Учасники дисидентського руху називали її "козацькою матір'ю", вкладаючи в цю метафору готовність стійкої, незламної жінки до жертовної боротьби. Оксана Мешко ввійшла в історію українського правозахисного руху як громадська діячка, співзасновниця і лідер Української Гельсінської групи.

"Найстаріший з нині живих...": Історія Балтійського кубку

Після закінчення Першої світової війни нове дихання отримали ігрові командні види спорту. Битви з полів, найстрашнішої на той момент війни, переміщуються на футбольні стадіони. Нове покоління запальних ентузіастів-організаторів продукує ідеї континентальних і регіональних турнірів як для клубів, так і для національних збірних. Не виключенням був і Балтійський регіон. Тут на просторах понівечених, не лише світовою війною, а й роками кривавих війн за незалежність, народжується ідея власного Балтійського кубку.