У Луцьку під час ремонту будинку знайшли залишки єврейських могильних плит

У Луцьку знайшли залишки єврейських могильних плит під час ремонту фундаменту житлового будинку.

Про це єврейській громаді Луцька повідомив телефоном власник приватного будинку, передає JewishNews, - йдеться на сайті РІСУ.

На надгробках збереглися написи івритом і символічні рельєфи. Залишки могильних плит завезли та склали, де лежать десятки таких самих плит, знайдених у різних частинах міста — на меморіалі "Місце розстрілу євреїв луцького гетто".

У єврейській громаді Луцька подякували добрим людям та волонтерам, які допомагали в зборі та розвантаженні плит.

Виконавчий директор Волинської релігійної громади прогресивного юдаїзму Сергій Швардовський розказав, що уламки мацев знайшли на вулиці 8-го березня, всього близько 20 фрагментів. Всі вони биті і скласти їх неможливо.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.