АНОНС: Історичний фестиваль LEGIO Historica. Повернення

13-14 травня у Червоному корпусі Київського національного університету імені Тараса Шевченка відбудеться Історичний фестиваль LEGIO Historica. Повернення.

Про це повідомили на сторінці фестивалю в фейсбуці.
Фокус-темою цьогорічного фестивалю LEGIO Historica, який проводиться з 2019 року, є "Повернення". Учасники міркуватимуть, як історія може допомогти у відвоюванні та реінтеграції тимчасово окупованих територій, обговорюватимуть нашу спільну візію минулого, яка допоможе будувати спільне майбутнє.
На учасників чекають десятки подій: історичні дискусії, лекції, воркшопи, екскурсії у різноманітних локаціях центра Києва. Фестиваль благодійний, тож зібрані кошти передадуть українським військовим та соціальним ініціативам.
 
Коли і де:
  • 13 травня, 12:00. Червоний корпус КНУ імені Тараса Шевченка (вул. Володимирська, 60) — основна програма;
  • 14 травня, 11:00. Екскурсійна програма (відбуватимуться у анонсованих локаціях, незабаром чекайте подробиць);
  • 14 травня, 16:00. Вечірня програма у просторі "Цегла".
Повна програма з детальним розкладом подій з'явиться напередодні фестивалю. Вхід на усі події вільний. Організатори просять зареєструватись заповнивши гугл-форму або реєстраційну форму безпосередньо на фестивалі.

З повною програмою фестивалю можна ознайомитися тут.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.