На станції метро "Університет" планують встановити нові бюсти: опитування

На станції київського метро "Університет" хочуть прибрати бюсти російських видатних постатей.

Про це повідомляє Суспільне.Новини.

У 1960 році в центральній залі станції "Університет" встановили бюсти українських і російських письменників та вчених. Від початку вторгнення РФ в Україну, бюсти Пушкіна, Горького, Ломоносова та Менделєєва закрили дерев'яними дошками.

Зараз у нішах на станції розміщені бюсти Івана Франка, Тараса Шевченка, Олександра Богомольця, Григорія Сковороди.

В новому голосуванні у "Київ Цифровий" можна обрати, хто з'явиться на станції столичної підземки. У додатку представлені князі і педагоги, письменники і поетеси, вчені та лікарі, актори і дослідниці. Опитування триватиме до 24 травня.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.