Укрдержархів виклав у вільний доступ кінодокументи періоду Української Революції

Онлайн-ресурс «Українське німе кіно», започаткований Державною архівною службою України, поповнився кіноновинками

Про це йдеться на офіційному сайті Державної архівної служби України.

Онлайн-ресурс поповнився кіноновинками, а саме:
Кіносюжет "Переговори про мир" 1917 року, архівний № 2458
Кінофільм "Катастрофа в Києва" 1918 року, архівний № 1975

Представлені кінодокументи відносяться до періоду Української Революції 1917-1921 рр.:, часи Центральної Ради, Української Держави і Директорії УНР. Невелика за обсягом, у порівнянні із оприлюдненою на платформі кіноспадщиною Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ), ця колекція із фондів Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву є не менш цінною і водночас найбільш невідомою як для істориків та кінознавців, так і широкого загалу.

Оцінюючи труднощі роботи з цими рухомими зображеннями, хоча б з огляду на той факт, що в тогочасній кінопродукції умовно виділяють: проросійські-царські кіноагітки російських кіностудій та прорадянські кіноагітки радянських кіностудій, які працювали в Києві, Одесі та Харкові, а також проукраїнські фільми, створені кіностудією "Українфільм" (заснована за Павла Скоропадського), переконані, що запропоновані увазі користувачів кінодокументи потребують ретельної практики історичної критики джерел, а не "проживання" поза традиційним джерельним каноном.

14 вересня 2021 року Голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов під час пресконференції в Укрінформі презентував онлайн-проєкт"Архів українського німого кіно", орієнтований на дослідників різних сфер: науковців, кінематографістів, журналістів, а також на широке коло користувачів. Перша частина цього проєкту була завантажена 2022 року і містила 189 кінодокументів, завантаження другої частини було розпочато у 2023 році. Проєкт представлено на ютуб сторінці Укрдержархіву .

 
Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.