На Львівщині відкрили меморіальну дошку авторові гімну Ізраїлю

У місті Золочів Львівської області 27 квітня відкрили меморіальну дошку авторові державного гімну Ізраїлю Нафталі Герцу Імберу.

Про це йдеться на сайті Радіо Свобода. 

Ініціатором було посольство Ізраїлю в Україні, подія відбулася з нагоди 75-ї річниці проголошення незалежності Держави Ізраїль.

Єврейський поет Нафталі Герц Імбер народився у Золочеві у 1856 році. Він написав за життя три поетичні збірки мовою іврит. Все життя поет мандрував.

Вірш "Га-Тіква" ("Надія") написав у Румунії. Спершу це була популярна народна пісня на давню італійську музику. Від часу проголошення незалежності Держави Ізраїль (1948 року) "Га-Тіква" Нафталі Герца Імбера стала державним гімном.

Нафталі Герц Імбер помер у 53-річному віці в 1909 році у Нью-Йорку. У 1953 році його прах перевезли в Ізраїль і поховали в Єрусалимі.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.