У Києві попрощалися із Юрієм Морозом- активістом, реконструктором, бійцем ТрО

Юрій Мороз загинув 16 квітня у селі Васюківка Донецької області, захищаючи територіальну цілісність та Незалежність України у бою з російськими окупантами.

24 квітня на Майдані Незалежності відбулось публічне прощання з Юрієм Морозом - молодшим сержантом 207-го батальйону 241-ї бригади Сил ТрО ЗСУ, членом Спілки Української Молоді в Україні, учасником Революції на граніті, Мовного Майдану, Революції Гідності, інструктором всеукраїнської дитячо-юнацької патріотичної гри "Сокіл" ("Джура"), військово-історичним реконструктором Армії УНР, УСС та УПА. 

У церемонії прощання взяли участь сотні осіб, серед яких учасники російсько-української війни, військовослужбовці Сил територіальної оборони ЗСУ, представники громадських об'єднань, українське духовенство. За участі Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка був виконаний український військовий поховальний ритуал. Батькові воїна було вручено "Залізний Хрест Заслуги Спілки Української Молоді", яким посмертно нагороджено Юрія Мороза за відвагу, рішучі чини, гідні звання Героя, що приносять славу українському імені.

Згодом прощання продовжилось у родинному селищі Борова Київської обл. Друзі, односельчани, освітяни, громадські діячі, військовослужбовці долучилось до поховальної процесії, яка пройшла центральними дорогами селища повз родинну хату. У місцевому Храмі Воскресіння Христового отці Православної церкви України та Української греко-католицької церкви звершили чин похорону воїна. Поховали Юрія Мороза на місцевому селищному цвинтарі.

Юрій Мороз "Лютий", "Бенич" народився 9 вересня 1975 року в місті Києві. У 1992 зголошується на навчання до духовної семінарії і невдовзі вирушає опановувати богослів'я до Мексики. Втім, прагнучи створити сім'ю, відмовляється від висвяти. Повертається до України, де влаштовується на роботу в типографію. У 2010 роцівступає в лави Київського осередку Спілки Української Молоді в Україні.

Займався військово-історичною реконструкцією періодів національно-визвольної боротьби українців у ХХ столітті, зокрема Армії УНР, УСС, УПА, був учасником ВІК "Повстанець" і мав псевдонім "Лютий". Згодом долучився до ВІК "Самостійна Україна". Був членом історичного клубу "Холодний Яр". 

До лав ЗСУ Юрій Мороз добровільно долучився ще у 2014 році, воював у Донецькій та Луганській областях, брав участь у боях на Світлодарській дузі і демобілізувався у 2015 році. В перші години повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Юрко добровольцем стає до лав Збройних сил України.

 

Генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. «Народження моє припало на самісінький Великдень…»

На Великдень, 20 квітня 1891 року народився майбутній член Центральної Ради, український військовий діяч, повстанський отаман, командувач Другим зимовим походом генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України зберігаються унікальні документи про його життя і діяльність, особисте листування, рукопис книги "Зимовий похід 1919–1920 рр.", а також світлини, які досі ще не публікувалися.

Чому «Пушкіни» в публічному просторі - це ворожа російська пропаганда

Оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь. Виправдовував воєнні злочини російської армії. Заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність. Паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Його ім'я нині ворог використовує як ідеологічну зброю: "Херсон — полуденный край России",— банер з цією цитатою розвішували на біл-бордах росіяни під час окупації Херсону. Мова піде про одного із найвідоміших ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму — письменника Алєксандра Пушкіна.

Не товариш. Фантастичні вибори великого 1990 року

Моментально з бридливістю повертаю посвідчення: «Заберіть це! Я їм не товариш! Я член Української Республіканської партії». І – о, диво! – для мене, єдиного із 450 депутатів, було виготовлено посвідчення без слова "товариш"!

Степан Скрипник. Хорунжий Армії УНР, депутат, патріарх

У 1940–1980-х роках резидентури кдб срср у Канаді і США широко практикували оперативні заходи з компрометації через так звану прогресивну пресу визначних українських діячів, які активно боролися за духовне і національне відродження. Одна з таких операцій була спрямована проти тодішнього митрополита Української православної церкви Канади, а невдовзі – УПЦ США, у майбутньому – Святішого Патріарха Київського і всієї Руси-України Мстислава.