У Краматорську з'явилися вулиці Пластова, Любомира Гузара та Квітки Цісик

В Краматорську та районі перейменували парк Пушкіна та ще 307 вулиць.

Про перейменування в місті Краматорськ йдеться в розпорядженні Краматорської міської ради.

Серед місцевих жителів це питання обговорювали з 14 грудня 2022 року по 14 лютого 2023 року. До уваги не брали пропозиції, які писали анонімно.  "У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України перейменування вулиць, провулків та інших об'єктів, назви яких пов'язані з державою-агресором та її союзниками <…> змінено назву перейменування 307-и вулиць та провулків та міського парку", — йдеться у розпорядженні.

Так, парк Пушкіна тепер буде називатись "Family Park". Також в Краматорську тепер замість радянських назв з'являться вулиці Героїв Азовсталі, Гвардії наступу, Степана Чубенка, Миколи Кулініча, Олекси Довбуша, Богдана Ступки, Ягідна, Червоної калини, Соняшникова та інші.

Також з'явилася вулиця Пластова, вихованців Пласту Любомира Гузара та Квітки Цісик.

Порівняти старі та нові назви можна у таблиці.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.