У Краматорську з'явилися вулиці Пластова, Любомира Гузара та Квітки Цісик

В Краматорську та районі перейменували парк Пушкіна та ще 307 вулиць.

Про перейменування в місті Краматорськ йдеться в розпорядженні Краматорської міської ради.

Серед місцевих жителів це питання обговорювали з 14 грудня 2022 року по 14 лютого 2023 року. До уваги не брали пропозиції, які писали анонімно.  "У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України перейменування вулиць, провулків та інших об'єктів, назви яких пов'язані з державою-агресором та її союзниками <…> змінено назву перейменування 307-и вулиць та провулків та міського парку", — йдеться у розпорядженні.

Так, парк Пушкіна тепер буде називатись "Family Park". Також в Краматорську тепер замість радянських назв з'являться вулиці Героїв Азовсталі, Гвардії наступу, Степана Чубенка, Миколи Кулініча, Олекси Довбуша, Богдана Ступки, Ягідна, Червоної калини, Соняшникова та інші.

Також з'явилася вулиця Пластова, вихованців Пласту Любомира Гузара та Квітки Цісик.

Порівняти старі та нові назви можна у таблиці.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.