У Латвії заборонили святкувати 9 травня

Сейм Латвії у двох читаннях у терміновому порядку ухвалив закон "Про заборону проведення окремих публічних заходів 9 травня"

Про це повідомляє Delfi, пише "Європейська правда".

Тепер у Латвії 9 травня заборонені будь-які публічні заходи, крім тих, що пов'язані з Днем Європи.

Раніше передбачалося, що Сейм ухвалить рішення, згідно з яким цього року 9 травня буде оголошено днем пам'яті загиблих і постраждалих у війні в Україні, однак Комісія з прав людини і громадських справ підготувала альтернативний проєкт, який і був ухвалений.

Згідно із законом, на всій території Латвії 9 травня (протягом усієї доби) і до 7-ї години ранку 10 травня заборонено використання піротехніки. У публічному просторі на відкритому повітрі заборонено проведення святкових і розважальних заходів, маніфестацій, зібрань і пікетів. 

Якщо для проведення таких заходів потрібен дозвіл від самоврядування, то воно не має права видавати такі дозволи.

У анотації до закону зазначається, що рішення ухвалено також на знак солідарності з народом України.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.