IN MEMORIAM: На фронті загинув екс-нардеп Олег Барна

На війні загинув народний депутат Верховної ради 8 скликання Олег Барна. 18 квітня екснардепові мало виповнитися 56 років.

Про це повідомили начальник об'єднаного пресцентру Сил оборони Таврійського напрямку полковник Олексій Дмитрашківський у Facebook та нардеп від БПП Ірина Геращенко у Facebook.

"Для Олега світ ділився на чорно-біле, без напівтонів. На свій — чужий, українець —запроданець. Дуже любив батьків, дружину, дітей, брата, друзів. І Україну! Понад усе. Диванні "воюваки" дуже люблять кричати, що депутати не воюють. Олег загинув на Донбасі. Він служив в піхоті. Не в елітних військах, а в найважчих і найважливіших підрозділах", — написала Ірина Геращенко.

Олег Барна народився 18 квітня 1967 року в селі Нагірянка Чортківського району в родині вчителів. За освітою був менеджер системи освіти та юрист. Барна був народним депутатом восьмого скликання від "Блоку Петра Порошенка" (нині "Європейська солідарність").

Брав участь у студентському голодуванні у Києві, відомому як "Революція на граніті". Активний учасник Євромайдану в Чортківському районі на Тернопільщині та у Києві. Отримав поранення в голову та вибите праве плече під час протистоянь 18 лютого 2014 року в Маріїнському парку.

У липні 2014 року добровольцем пішов у ЗСУ в зону АТО, боєць 128-мої окремої гірськопіхотної бригади, командир мінометного розрахунку. З початком російського вторгнення в Україну 2022 року пішов добровольцем у військкомат, а з 25 лютого був зарахований на посаду командира гранатометного відділення. Був сержантом у 68-й окремій єгерській бригаді ім. Олекси Довбуша.

Відомим Барна став 11 грудня 2015 року, коли спробував винести з трибуни парламенту тодішнього прем'єра Арсенія Яценюка. За цей вчинок нардепа виключили із БПП, але 29 березня 2016 року повернули.

З перших днів російського вторгнення він добровольцем пішов на фронт.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.