Всеукраїнський рейтинг «Книжка року-2022» оголосив переможців

Серед переможців у номінації "Минувшина" книга історика і редактора was.media Едуарда Андрющенко «Архіви КҐБ. Невигадані історії»

Переможців Всеукраїнського рейтингу "Книжка року-2022" у семи номінаціях оприлюднила пресслужба конкурсу.

Всеукраїнський рейтинг "Книжка року" заснований 1999 року і щороку визначає найкращі книжки, видані українськими видавцями самостійно або у співпраці з іноземними партнерами.

Цьогоріч, через російсько-українську війну, участь у гран-прі брало 39 експертів замість 70. Загалом у рейтингу "Книжка року-2022" оцінювалися 458 видань.

Перемогли 18 видань у таких номінаціях: 

Номінація "Хрестоматія"

  • Художня класика: Вибраний Стефан Ґеорґе. У 2-х томах.
  • Хрестоматія / життєписи: "Агатангел Кримський – Іван Франко. Епістолярні діалоги" (1890–1904).
  • Літературознавство і критика: Григорій Костюк. Вибрані праці у 5 томах. Том 2: Літературознавство. Критика.

Номінація "Дитяче свято"

  • Книжки для малечі: Оксана Лущевська / Катя Степаніщева "Це тиха ніч, мій астронавте".
  • Література для молодших школярів: Віктор Гаркуша "Королевич і Залізний Вовк".
  • Література для школярів середніх класів: Ірина Тараненко "Книга-мандрівка. Незалежні".
  • Література для юнацтва: Анастасія Нікуліна, Олег Бакулін "Я іду шукати" та Юля Смаль "Вибухова історія людства".

Номінація "Красне письменство"

Сучасна українська проза / есеїстика / драматургія: Оксана Забужко "Найдовша подорож". 

Жанрова література: Володимир Лис "Вифлеєм" та Андрій Семʼянків "Танці з кістками".

Сучасна зарубіжна проза / есеїстика / драматургія: Стівен Кінг. "Біллі Саммерс", Ольга Токарчук "Момент ведмедя".
Поезія / афористика: Тарас Федюк "Кенотаф". 

Номінація "СОФІЯ"

Філософія / антропологія / психологія
 Тарас ЛЮТИЙ. Сковорода. Самовладання. – К.: Темпора, 632 с. (с)

Політологія / соціологія / культурологіяПолітологія / соціологія / культурологія
 Джованна БРОДЖІ. Культурний поліморфізм українського світу. – К.: Дух і Літера, 520 с. (п)

Номінація "Минувшина"

  • Едуард Андрющенко "Архіви КҐБ. Невигадані історії" видавництва "Віват"
  • Тамара Вронська "Непевний контин[г]ент: Депортації із Західної України 1944–1953, режимне повсякдення, повернення" друку "Дух і літера"
  • "Євген Чикаленко у спогадах, враженнях, оцінках своїх сучасників" видавництва "Темпора"

Номінація "Обрії"

  • Науково-популярна література: Рустам Гаджієв "Лінгвістика на карті світу. Непорозуміння, кримінал та інтриги в різних мовах"
  • Бізнес / економіка / успіх: Чалмерс Джонсон "Японське економічне диво. Як професійна влада та бізнес збудували провідну економіку світу" 
  • Публіцистика / сучасні мемуари: Еліот Гіґґінс "Ми – Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів та інформаційна війна з Росією"
  • Спеціальна й адаптаційна література / стиль життя: Майор Ганс фон Дах "Тотальний опір. У 2-х частинах" 

Номінація "Візитівка"

  • Малярство / фотографія / пластика: Мирослава Мудрак "Образний світ Георгія Нарбута і творення українського"
  • Архітектура / дизайн / театр / кіно / музика / спеціальні дослідження: Сергій Тримбас "Богдан Ступка. Метаморфози; Іван Миколайчук. Містерії долі"
  • Краєзнавча і туристична література / етнографія / історія повсякдення / дорожні нотатки: Юзеф Тішнер "Історія філософії по-гуцульськи" й Громовиця Бердник "Заповіт Мольфара"

Повні списки й результати — за посиланням.

 
Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.