АНОНС: Публічна лекція до 150-річчя Миколи Міхновського

Публічна лекція «Невідомий Микола Міхновський: депутат, бізнесмен, борець за український Патріархат» відбудеться 30 березня о 18:00 у змішаному форматі: офлайн та онлайн

Про це повідомляє Інформаційно-виставковий центр Музею Майдану.

Миколу Міхновського переважно знають як автора програми Революційної української партії під назвою "Самостійна Україна". Він першим на початку XX століття артикулював курс на українську незалежність. У публічній лекції, яку організовують Український інститут національної памʼяті та Національний Музей Революції Гідності, дослідник Міхновського Юрій Юзич розповість менш відомі, але не менш цікаві грані цієї постаті.

Лектор – Юрій Юзич, історик, співавтор книги про Миколу Міхновського, майор Збройних сил України.

Модераторка: Тетяна Бойко, головна спеціалістка відділу організації заходів Українського інституту національної пам'яті.

Подія присвячена 150-річчю від дня народження Миколи Міхновського.

Лектор розповість про:

- політичну діяльність Миколи Міхновського;

- підприємницьку діяльність: Міхновський був одним із ініціаторів першого українського банку у Харкові та інвестував у проукраїнських бізнесменів на Донбасі;

- Міхновського і віру: він одним із перших почав публічно підіймати питання необхідності відновлення українського Патріархату.

Вхід за попередньою реєстрацією: http://surl.li/ftgpc (кількість місць обмежена).

Публічна лекція відбудеться офлайн в Інформаційно-виставковому центрі Музею Майдану (Майдан Незалежності, 18/2, Будинок профспілок, другий поверх).

Захід також транслюватиметься на сторінці Інформаційно-виставкового центру Музею Майдану у фейсбуці.

Контактний телефон: +38(067)9611662 Тетяна Бойко

31 березня 1873 року в селі Турівка на Згурівщині (зараз це Київська область) у родині сільського священника народився адвокат, ідеолог самостійницької течії в українському русі початку XX століття Микола Міхновський. Він став автором програмного документа Братства тарасівців "Кредо молодого українця" та брошури "Самостійна Україна".

Микола Міхновський був нащадком старовинного козацького роду. Його батько, Іван Міхновський, богослужіння правив українською, знав думи та українські пісні, яких навчив сина.
Саме Микола Міхновський у свій час відгукнувся на пропозицію керівників новоствореної Революційної української партії (РУП) і написав для неї програму "Самостійна Україна".

1902-го, після розриву з РУП, Міхновський заснував Українську народну партію (УНП), для якої написав маніфест "10 заповідей УНП". Видавав українські часописи.

Він одним з перших почав відстоювати ідею формування українських збройних сил. На початку національно-визвольних змагань 1917–1921 років заснував Український військовий клуб імені Павла Полуботка, став одним з організаторів 1-го Українського полку імені Хмельницького.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.