У Києві вулицю Льва Толстого перейменували на Гетьмана Павла Скоропадського

Київрада перейменувала ще 16 вулиць та проспектів столиці, назви яких пов'язані з Росією чи радянським минулим

Про це повідомив історик, голова експертної топонімічної комісії м. Києва Олександр Алфьоров.

"Нарешті в Столиці є три великі та важливі для нашої історії вулиці: Грушевського, Петлюри та Скоропадського. Саме це і є державницька позиція – об'єднати та гідно вшанувати постаті, які боролись за Україну. Не протиставляти їх один-одному, а гідно вшанувати! Одночасно, це перейменування демонструє шанобливу повагу спадкоємців, адже 15 травня ми відзначатимемо 150 річницю з дня народження Павла Скоропадського!", - написав у своєму дописі Олександр Алфьоров.

Сама ж площа Льва Толстого була перейменована на площу Українських Героїв. Крім того, в Києві з'явився проспект Леоніда Каденюка та Георгія Нарбута.

"Я дуже сподіваюсь, що інші українські міста візьмуть за зразок справу з перейменувань у Києві. Так, саме наша комісія, визначила відкидати постсовєтську сірому- всі от ті "П.Полуботка", "Д.Галицького". Ми визначили, що в назвах вулиць має бути і титулатура – гетьман, князь. Бо це підсвідомо формує у громадян відчуття глибини нашої історії. Назви наших вулиць мають вертикально маркувати нашу ідентичність", - зазначив історик.

Зокрема, нові назви отримали:

Шевченківський район:

  • вулиця Льва Толстого – вулиця Гетьмана Павла Скоропадського;
  • площа Льва Толстого – площа Українських Героїв;
  • вулиця Сім'ї Хохлових – вулиця Ґарета Джонса.

Подільський район:

  • вулиця Тагільська – вулиця Оксани Мешко.

Дніпровський район:

  • проспект Юрія Гагаріна – проспект Леоніда Каденюка;
  • проспект Визволителів – проспект Георгія Нарбута;
  • бульвар Перова – проспект Воскресенський.

Голосіївський район:

  • вулиця Москвіна та провулок Москвіна – вулиця Івана Фірцака та провулок Івана Фірцака відповідно;
  • вулиця Столєтова – вулиця Уласа Самчука;
  • вулиця П'ятигорська – вулиця Альпійська;
  • вулиця Маршальська – вулиця Галини Севрук.

Деснянський район:

  • вулиця Космонавта Волкова – вулиця Космонавта Поповича;
  • вулиця Марини Цвєтаєвої – вулиця Олександри Екстер.

Печерський район:

  • вулиця Добролюбова – вулиця Володимира Короткевича.

Солом'янський район:

  • вулиця Суздальська – вулиця Олекси Гірника.
 

Передвістя Голодомору. Рік 1929-й

В архівних фондах розвідки знайдено документ ГПУ УСРР, датований 1929 роком, під назвою «Про чергові завдання в роботі з активною українською контрреволюцією» і з поміткою зверху – «Зберігати нарівні з шифром». У ньому ще за три роки до початку масштабного голоду в Україні простежується, як сталінські спецслужби фіксували «невидимий сплеск антирадянської активності на селі», відродження повстанських комітетів, проникнення із-за кордону розвідників УНР в усі регіони для підбурювання селян до спротиву.

Нестор-літописець Голодомору

"Дуплинат Герасим зарезал своего собаку и съел". "Пасха, раньше было веселились люди качели гармони игры все возможные а сегодня везде уныние и голод". "17/IV-33 На сегодняшний день хоронить 11 душ умерших из голода". "12/V умерла Черная Параска актевистка кандидат партии, как людей продавали за невыполнение хлебо-заготовки, так она вечером на радощах в школе танцювала, а теперь издохла из голоду как собака".

"Нас не подолати!". Полтавський вимір Помаранчевих подій: до 20-ої річниці Другого Майдану

Цьогоріч відзначаємо 20-річчя Другого Майдану або "Помаранчевої революції". Це акції за збереження незалежності і проти масових фальсифікацій президентських виборів 2004 року на користь путінського ставленика Януковича. Під помаранчевими стягами гуртувалися ті, хто не хотів сповзання України у болото "совка" і російських впливів. Помаранчеві протести стартували 21 листопада 2004 року і тривали до 28 грудня 2004 року. За даними соціологів, понад 6,6 млн громадян взяли участь у Помаранчевій революції.

Що сказав Мотика? – відповідь професора Богдана Гудя на тему Волинської трагедії

26 жовтня в етері Українського радіо прозвучало інтерв'ю журналістки Світлани Мялик з відомим польським істориком, головним фахівцем із проблем Волині'43 професором Ґжеґожем Мотикою. Позаяк один із фрагментів цієї майже годинної розмови стосується моєї скромної особи, що гірше – містить низку інсинуацій і неправдивої інформації, прокоментую його для, насамперед, українських слухачів/читачів.