У Києві вулицю Льва Толстого перейменували на Гетьмана Павла Скоропадського

Київрада перейменувала ще 16 вулиць та проспектів столиці, назви яких пов'язані з Росією чи радянським минулим

Про це повідомив історик, голова експертної топонімічної комісії м. Києва Олександр Алфьоров.

"Нарешті в Столиці є три великі та важливі для нашої історії вулиці: Грушевського, Петлюри та Скоропадського. Саме це і є державницька позиція – об'єднати та гідно вшанувати постаті, які боролись за Україну. Не протиставляти їх один-одному, а гідно вшанувати! Одночасно, це перейменування демонструє шанобливу повагу спадкоємців, адже 15 травня ми відзначатимемо 150 річницю з дня народження Павла Скоропадського!", - написав у своєму дописі Олександр Алфьоров.

Сама ж площа Льва Толстого була перейменована на площу Українських Героїв. Крім того, в Києві з'явився проспект Леоніда Каденюка та Георгія Нарбута.

"Я дуже сподіваюсь, що інші українські міста візьмуть за зразок справу з перейменувань у Києві. Так, саме наша комісія, визначила відкидати постсовєтську сірому- всі от ті "П.Полуботка", "Д.Галицького". Ми визначили, що в назвах вулиць має бути і титулатура – гетьман, князь. Бо це підсвідомо формує у громадян відчуття глибини нашої історії. Назви наших вулиць мають вертикально маркувати нашу ідентичність", - зазначив історик.

Зокрема, нові назви отримали:

Шевченківський район:

  • вулиця Льва Толстого – вулиця Гетьмана Павла Скоропадського;
  • площа Льва Толстого – площа Українських Героїв;
  • вулиця Сім'ї Хохлових – вулиця Ґарета Джонса.

Подільський район:

  • вулиця Тагільська – вулиця Оксани Мешко.

Дніпровський район:

  • проспект Юрія Гагаріна – проспект Леоніда Каденюка;
  • проспект Визволителів – проспект Георгія Нарбута;
  • бульвар Перова – проспект Воскресенський.

Голосіївський район:

  • вулиця Москвіна та провулок Москвіна – вулиця Івана Фірцака та провулок Івана Фірцака відповідно;
  • вулиця Столєтова – вулиця Уласа Самчука;
  • вулиця П'ятигорська – вулиця Альпійська;
  • вулиця Маршальська – вулиця Галини Севрук.

Деснянський район:

  • вулиця Космонавта Волкова – вулиця Космонавта Поповича;
  • вулиця Марини Цвєтаєвої – вулиця Олександри Екстер.

Печерський район:

  • вулиця Добролюбова – вулиця Володимира Короткевича.

Солом'янський район:

  • вулиця Суздальська – вулиця Олекси Гірника.
 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.