АНОНС: Кінолекторій: Олександр Довженко. Пророк і дзеркало

Кінолекторій відбудеться 23 березня о 18:30 у Довженко-Центрі

Про це йдеться на сайті Довженко-Центру.

Кінорежисер Олександр Довженко мав чимало ознак носія месіанських комплексів, що не могло не позначитися на його творчості. У фокусі  фільмової трилогії  "Звенигора", "Арсенал", "Земля" – образ більшовицького місіонера, що прагне перебудувати навколишній світ.

Разом з тим його месійна активність обмежена Українським Космосом, у чиє дзеркало він мусить споглядати. Опісля входження кінорежисера до кола придворних митців диктатора Йосипа Сталіна (середина 1930-х років) месійні рефлексії Довженка увиразнюються.

Війна, з наступною окупацією території України і нової фази поневолення українців витворюють нову історичну рамку для дзеркала, яке продовжує контролювати світовідчуття митця…

Лектор Сергій Тримбач – кінознавець, кінокритик, кіносценарист, педагог, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, старший науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики і етнології імені М.Рильського НАН України, голова Національної спілки кінематографістів України (НСКУ, 2009-2016), нині заступник голови НСКУ.

Це третя подія лекторію "Як перестати боятися і полюбити українське кіно".

 
Теми

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором наук з державного управління, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.