Херсонські музейники ідентифікували картину, викрадену російськими окупантами

Наукові співробітники Херсонського обласного художнього музею ідентифікували картину з колекції, яка була викрадена військовими РФ у листопаді минулого року

Про це Суспільному повідомила завідувачка інформаційно-масового відділу Херсонського обласного художнього музею ім. О. Шовкуненка Лариса Жарких.

Йдеться про полотно невідомого художника "Морський пейзаж" (Біля берегів Греції) 1907 року. 

До початку реставраційних робіт у музеї картина невідомого художника "Морський пейзаж" експонувалась у концертній залі, де було представлене західноєвропейське мистецтво XVII – початку XX століття. На початку листопада пейзаж разом з понад 10 тисяч експонатів музею був вивезений російськими окупантами. Пейзаж потрапив на фотографії у Сімферопольському музеї. Де нині перебуває твір мистецтва, невідомо.

"Припущення були одразу, але на фотографії картина розташована під кутом. І протягом певного часу були сумніви, чи то взагалі вона. Аж поки не почаклували з графічними програмами, деформували видимий шматочок і наклали на фото оригінальної картини  усе збіглося. До того ж і рама – та ж сама, що й на оригіналі",  розповіла наукова співробітниця музею.

 

Ілько Борщак. На вістрі радянської спецпропаганди у Франції

Ілько Борщак був потрібен більшовицькому режимові лише тоді, коли він чітко вписувався в схему діяльності радянської спецпропаганди за кордоном. Коли ж чекісти зрозуміли, що він грає подвійну роль, його спробували скомпрометувати в емігрантських колах саме як більшовицького агента. Жодні минулі заслуги перед радянською владою до уваги не бралися. Так чинили з усіма. Ставилися як до відпрацьованого матеріалу, з яким можна робити будь-що.

Рена Марутян: "Метою геноцидальних практик росії є стирання української національної ідентичності"

Інтерв’ю з доктором політичних наук, професоркою кафедри глобальної та національної безпеки КНУ ім. Т. Г. Шевченка Реною Марутян у Музеї "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

"Пєрацький. Кар'єрна драбина". Уривок з книги про вбивство міністра Пєрацького

Вбивство міністра внутрішніх справ Броніслава Пєрацького стало одним із найгучніших замахів міжвоєнної Польщі. А для українських націоналістів — символом чи не найбільшої потуги, що її сягнула революційна організація в 1930-х роках. Міністр Пєрацький був одним із творців польської незалежності, а його життєпис подібний до біографій українських ровесників. Усе змінилося після листопада 1918-го: Пєрацький розбудовував польську державу, а його українські однолітки — підпілля, що боролося з Польщею та мріяло про власну державність. Пєрацький став одним із найвпливовіших польських посадовців і загинув на піку кар'єри від рук українця — представника молодого покоління, що було значно радикальніше за своїх попередників.

Як я став депутатом…

Потім, коли ми вже аналізували в Народній Раді результати виборів, з’ясувалося, що я був єдиним зі Сходу і Півдня України, хто виграв сільський округ. Усі інші демократи в цій частині країни перемагали в містах. Наприкінці осені 1989 року я навіть не думав балотуватися. А за три місяці — несподівано для суперників, друзів і самого себе — виграв вибори.