Окупанти перейменували Олешки на Цюрупинськ

Місто Олешки на Херсонщині російські окупанти перейменували на честь радянського діяча Олександра Цюрупи

Про це повідомляє низка російських інтернет-видань.

"У рамках відкату перейменувань скоєних після державного перевороту в Києві, місто Олешки в Херсонській області перейменоване в Цюрупинськ (назване на честь уродженця міста, голови Держплану СРСР та наркома зовнішньої торгівлі СРСР товариша Цюрупи – власне, він найвідоміший уродженець міста). Місто вже неодноразово змінювало назви - крім Олешки та Цюрупинськ, він так само носив назви Дніпровськ, Цюрупинське, Олешки)", - йдеться у повідомленні.

Варто зазначити, що місто Олешки окупанти називають на свій лад – Альошкі. 

Під час радянської окупації в 1928 році місто було перейменоване на Цюрупинське іменем радянського діяча Олександра Цюрупи - ініціатора введеня в державі продовольчої диктатури (введена декретом ВЦВК від 13 травня 1918), одного з організаторів продзагонів, авторв концепції п'ятирічок. Після 1956 року місто мало назву Цюрупинськ.

19 травня 2016 року в рамках виконання українського закону про декомунізацію місту повернено назву Олешки.

 

Президент-невдаха. Яка з нього користь?

Президент-невдаха найкраще гострить лезо сокири демократії. Президент-невдаха – це тест на дурнєопірність суспільства, а також – краш-тест для держави. Виявляється, невдахи страшенно корисні для народовладдя.

Коли оголосили останній відбій. Уривок із книжки "Демобілізовані" Алана Олпорта

Демобілізація – це окрема битва, якої у жодному разі не можна програти. Які зміни переживало суспільство Великої Британії після Другої світової війни? Як демобілізовані адаптовувались до мирного життя? Про важку дорогу від війни до миру йдеться у книжці британського історика Алана Олпорта "Демобілізовані: повернення додому після Другої світової війни", яка у січні побачить світ у видавництві "Локальна історія".

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.